Створення мiнiстерства преси i пропаганди УНР (1919-1921 рр.)

При утворенні національних держав вкрай важливою є пропаганда. Значною мірою завдяки їй формуються національна ідентичність, уявлення про кордони та територію, національний історичний міф, відбувається поділ сусідніх народів на «друзів» та «ворогів».

Про необхідність в Україні впровадження активної та дієвої пропагандистської діяльності на державному рівні неодноразово йшлося в урядовій документації ще за часів Української Народної Республіки періоду Центральної Ради та Директорії й Української Держави. Створювалися відповідні міністерства, департаменти, управління, відділи інформації, преси, пропаганди. Це питання частково знайшло відображення у працях українських науковців О. Богуславського, Д. Будкова, Т. Плазової, Л. Снісарчук та ін. Але деякі аспекти цієї проблеми не знайшли висвітлення у науковій літературі. Серед них - створення Міністерства преси і пропаганди періоду Директорії УНР. Саме цьому і присвячені пропоновані тези:

1. В умовах революції та ведення військових дій проти білих і червоних Директорія й Уряд УНР надавали великого значення пропаганді, оскільки необхідно було мобілізувати всі сили на боротьбу за національну державу та популяризувати українську національну ідею серед європейських держав. Такою ж була мета Уряду одразу після виходу на еміграцію до Польщі наприкінці 1920 р., коли він сподівався повернутися в Україну. На території Польщі опинилася велика кількість вояків Армії УНР, що були інтерновані в кількох таборах, урядовці, цивільні люди та біженці.

2. Прообразом майбутнього Міністерства преси і пропаганди УНР в еміграції стало управління преси й інформації. 30 грудня 1918 р. Директорія УНР видала декрет «Про утворення управління преси та інформації». Головні завдання нової державної установи полягали в інформуванні широких народних мас в Україні про державні інтереси Української Народної Республіки та захисті цих інтересів за кордоном. Відповідно до декрету, Керуючий управлінням користувався правами і мав вирішальний голос в Кабінеті Міністрів щодо тих справах, які торкалися його відомства. До складу Управління увійшли: Українське телеграфне агентство, Управління всіх радіотелеграфів в Україні, Центральне інформаційне бюро, Інформаційне бюро армії УНР, Центральна друкарня, Центральне управління по справах друку, а також всі інші установи, які передбачалося створити, що будуть пов’язані з пресою і пропагандою [1, с. 118].

3. За рекомендацією С. Петлюри, головою Управління преси й інформації (згодом перейменується на Міністерство преси й інформації) був призначений відомий галицький громадсько-політичний діяч, один із лідерів Української радикальної партії Осип Назарук. Пізніше на цій посаді його замінив Іван Лизанівський.

4. 28 серпня 1919 р. вийшов наказ Директорії УНР, за яким І. Лизанівський за власним бажанням звільнився з посади, а на його місце призначено