Створення, головна особливість та функції ЄБРР

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..……...3

РОЗДІЛ I. МВФ (міжнародний валютний фонд)

1.1. Заснування, основні цілі та напрями діяльності МВФ………………….……5

1.2. Структура органів управління …………………………………………………6

1.3. Ресурси МВФ……………………………………………………………………9

1.4. Основні механізми кредитування МВФ…………………………...................10

РОЗДІЛ II. ГРУПА СВІТОВОГО БАНКУ

2.1. Група Світового банку: мета та діяльність…...……………………………...13

2.2. Установи Світового банку…………………………………………………….17

2.3. Співпраця України з організаціями Групи Світового банку……………......26

РОЗДІЛ III. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ

3.1. Створення, головна особливість та функції ЄБРР………………...………...28

3.2. Фінансування ЄБРР………...…………………………..……………………...29

3.3. Відносини України з ЄБРР………………...………………………………….32

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………….37

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………………39

ВСТУП

Актуальність курсової роботи полягає в тому, що кредитування на сьогоднішній день – це одне з найважливіших і актуальних завдань банківської системи.

У кредитних відносинах беруть участь щонайменше двоє суб`єктів – кредитор і позичальник. Кредитор – це суб’єкт , який має у розпорядженні вільні кошти ( свої або позичені) і надає їх у тимчасове використання іншим суб’єктам. Позичальник – це суб’єкт, який потребує додаткових коштів.

Однією з найважливіших ланок у структурі кредитної системи є міжнародні фінансово-кредитні інститути. Вони мають вплив на національні економіки більшості країн світу.

Банки виступають не тільки колективними кредиторами, а й колективними позичальниками: позичають гроші у великих обсягах та у великої кількості кредиторів. Вони виконують увесь комплекс трансформаційних функцій (трансформація простору, розмірів, ризиків, ліквідності та строків). Банківські установи, доволі тривалий час, були першою єдиною складовою кредитної системи. Інші інститути стали доповняльними. Це зумовлено тим, що спеціалізовані і міжнародні фінансово-кредитні та не фінансові інститути не можуть повноцінно працювати без банківської системи, оскільки банки виступають посередниками у кредитній сфері між цими інститутами і потенційними позичальниками.

Префікс «супра» (лат. «supra» - зверху, над) у терміні супрабанківська система означає, що інститути, які не належать до певної нації, є, так би мовити, наднаціональними і водночас мають змогу акумулювати та розміщувати таку кількість кредитних ресурсів, яка не під силу більшості банківських систем світу. Ці інститути не можуть діяти без допомоги національних банківських систем, котрі на цей раз стають посередниками. Необхідність цієї системи зумовлена неспроможністю окремих країн задовольнити потреби у кредитах за рахунок власних кредитних ресурсів.

Супрабанківська система включає три ланки:

• супранаціональні банки;
• Міжнародний валютний фонд;
• держава як кредитор інших країн.

Під супранаціональними банками маються на увазі банківські установи, які створені на основі домовленостей певних країн і за їх рахунок і здійснюють виключно міжнародну банківську діяльність. Доцільно виокремити також у структурі супранаціональних банків регіональні (ЄБРР, Міжамериканський банк розвитку, Європейський інвестиційний банк, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Чорноморський банк реконструкції та розвитку тощо) й світові (Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків) банки. Однак навіть регіональні супранаціональні банки мають світовий аспект у тому розумінні, що формування кредитних ресурсів відбувається за рахунок коштів країн з усіх куточків світу. У вітчизняній кредитній системі найяскравіше представлені Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Банк міжнародних розрахунків. Міжнародний валютний фонд у складі супрабанківської системи стоїть окремо, оскільки по-перше він не є банком, а по друге, його основним завданням є регулювання валютних відносин, а кредитування – лише метод такого регулювання, у той час як для супранаціональних банків кредитування – це головне завдання.