Система освіти Київської Русі

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Освітні традиції Київської Русі.

2. Вплив християнства на освіту Київської Русі.

3. Повість минулих літ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

При спробі дати будь-яку узагальнюючу характеристику освіти у Стародавній Русі мимоволі стикаєшся з труднощами. Єдиної, одного тону картини просто не виходить.

З одного боку, прогрес у сфері освіти, що нас цікавить, очевидний. Тисячу років тому у Києві на горі, поряд із Десятинною церквою, заклали першу школу для дітей бояр та дружинників. Дещо пізніше на місці колишньої Андріївської церкви була побудована школа для дівчаток. Як вважають рівень знань «випускників» був досить високий, випускники перших шкіл Русі були здатні вести на рівних будь-який диспут «з тодішніми інтелектуалами Європи». При Софіївському соборі в Новгороді створюється перша на Русі громадська бібліотека. У Києво-Печерському монастирі (заснований у 1051 р.) чималих висот досягають мистецтво іконопису, перекладацька справа, листування та переплетення книг.

Ще з давнішньої традиції навчання на Русі починалося зазвичай з 7 років. І тривало близько двох років. Вчитель навчав 8-10 учнів за рукописними або, пізніше, друкованими книгами. Як пишуть історики, спочатку діти заучували азбуку, а потім уже бралися за склади. Лист вивчався паралельно з читанням. Діти також отримували навички рахунку (не більше 100, рідше 1000). Ці навички набувалися в процесі гри.

У районі Подніпров'я археологами виявлено скляні та глиняні грально-рахункові жетони 6-7 ст. Такі жетони були в ході в стародавніх римлян, які використовували їх для рахунку та ігор на гральних дошках. Аналогічно використовували їх і східні слов'яни. У навчальних програмах слов'ян чільне місце відводилося співу. Звідси і популярне колись прислів'я: «У Миколи дві школи: абетку вчать і канун твердять» (канун – духовна пісня). Весь навчальний матеріал навчався у школі. Причому кожен учень вивчав свій урок окремо. Домашні завдання були відсутні. Натомість сувора дисципліна в школах чітко дотримувалася. Вчення передбачало турботу вчителя не тільки про знання учнів, а й про «морально-етичний образ».

Не можна не відзначити вирішальну роль церкви та відомої частини освічених людей у ​​навчанні народних мас. Багато в чому завдяки церкві та її просвітницьким зусиллям на землях вітчизни нашої «і грамоті добрих було багато, і переписувачі, і співаки, і читці славні були по всій землі…».

Разом про те існували, зрозуміло, і найбагатші народні педагогічні традиції, такі як: прислів'я, пісні, танці, мудрі афоризми, музика. Їхнє значення не просто велике, але, без перебільшення, слід назвати визначальним. Це та вічна духовна основа, що живе у народі завжди, будучи невід'ємною частиною самої життєдіяльності людей. На жаль, дохристиянська культура не дійшла до нас, зазнавши винищення. Не лише війни, пожежі та ворожі навали, а й церква, як зазначають дослідники, обрушувалася на язичницьку скульптуру, аграрно-побутову обрядовість, народні притчі, міфи, бувальщини, вироки тощо.

Після звільнення від монгольського ярма вогонь освіти на російській землі спалахує з новою силою. Сприяє цьому ліквідація феодальної роздробленості. Єдина централізована держава, зрозуміло, вже могла розраховувати на можливість серйозного культурно-господарського зростання. Іван III «без великих кровопролить» досяг дуже великих результатів.

Політичне об'єднання Русі зумовило бурхливе зростання культури та освіти. Продовжують розвиватись і зв'язки з латино-візантійською культурою. Так, у 1505 р. до Москви на запрошення великого князя Василя прибув відомий просвітитель, грецький гуманіст Максим Грек і працював у Росії тридцять років. Отримавши класичну освіту, знавець багатьох іноземних мов, він упорядкував грецькі книги, що знаходилися в Москві, а кращі з них переклав на слов'янську мову. Його настільки захопила бібліотека московських князів, що він вигукнув: «Ні в Греції немає такого скарбу, ні в Італії, де багато творів, врятованих моїми одновірцями від варварів-магометан, було спалено». Князь Василь доручив йому керувати бібліотекою. М. Грек написав низку творів просвітницького штабу.