Боярство – еліта Київської Русі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра історії, музеєзнавства і культурної спадщини

          Реферат

                  з курсу " Історія державності та культури України"

  на тему:

                    " Боярство – еліта Київської Русі "

          Виконав:

           ст. гр. МЕ-17

  Заремба Н.Ю

                     Викладач:

                                             ст. викладач каф. ІМКС
                                                    к.і.н.  Цебенко А. М.

Львів 2020

ЗМІСТ

Вступ

Бояри - це вищий клас населення; він не однорідний, бо до нього входили, з одного боку, елементи українські, а з другого – варязькі.

Боярство ділилося на різні групи. Всі вони були привілейованою частиною суспільства, і всі злочини, спрямовані проти бояр, каралися більш суворо. Так, за Руською правдою, життя бояр охоронялось подвійною вірою (віра - кримінальний штраф за вбивство вільної людини). За церковним уставом Ярослава, честь дружин і дочок бояр захищалась штрафом у 5 гривен золота, а простих людей - в 1 гривну срібла. Бояри за відсутності синів мали право передавати спадщину дочкам, тоді як дочки простих людей спадкувати не могли. Бояри також були звільнені від сплати податків.

Боярство не було замкненою кастою. За певні заслуги в боярство міг попасти смерд і навіть чужинець - варяг, половець та ін.

У Київській землі боярство не відокремлювалось від купців, від міської еліти. З часом в містах утворюється патриціат, який був більш зв'язаний з містом, ніж з особою князя. Цікаво, що переважна частина міських патриціїв була з євреїв.

Боярство не було однорідним. Воно поділялося на крупне, середнє та дрібне. Середнє та дрібне боярство перебувало на службі у князя, часто отримувало від нього землі, якими володіло умовно, себто доки служили князю. Великі князі роздавали землі боярам за їхню військову службу - "до волі господарської" (до волі великого князя), "до живота" (до смерті власника), "в отчину" (з правом передачі землі в спадщину).

Роль боярства в Київській Русі

Бояри - збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою.

Щодо походження терміну бояри висловлюються різні думки. Одні дослідники виводять його від старослов'янського «бой» (воїн) або «болій» (великий), інші -- від тюркського «бояр» (вельможа, багатий муж), ще інші -- від староісландського «boaermen» (знатна людина).

Виникнення боярства на Русі виноситься до епохи розкладу родоплемінних відносин у слов'янських племен (6-9 ст.). В період утворення Київської держави бояри поділялися на дві великі групи:

• земські бояри (старці, градські, нарочитіє людіє) - потомки родоплемінної знаті, що становили верхівку тогочасного суспільства. Вони були великими землевласниками й господарювали за допомогою невільників (челяді).
• княжі бояри - представники княжої дружини та урядники його двору. Вони спершу рекрутувалися з чужих елементів (варягів); бояри дружинники вступали на службу князів як провідники окружних відділів.

В 11 ст. відбувається злиття обох груп боярства. Бояри були васалами князя, зобов'язаними служити у його війську за право володіння земельними наділами. Одночасно вони користувалися так званим правом від'їзду, тобто могли переходити від одного князя до іншого без втрати своїх земель. В часи Київської держави Бояри не були замкнутим станом, були випадки, коли до їхнього середовища потрапляли представники городян, духовенства і навіть селянства (смердів). В епоху роздробленості посилилась економічна могутність Боярів, зросло їх політичне значення.