Система освіти в Японії

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет                                     ім. Володимира Гнатюка

Кафедра педагогіки та менеджменту освіти

ІНДЗ на тему

Система освіти в Японії

студентки 22 групи

історичного факультету

Мигалевич Марії

Науковий керівник:

кандидат історичних наук,

доц. О.Т.Винничук

Тернопіль – 2017

Зміст

Вступ        3

Дошкільна освіта        3

Загальні порядки у школах        7

Початкова школа        9

Середня та старша школи        13

Педагоги        16

Висновки        18

Список використаних джерел        19

Вступ

Японія є втіленням науково-технічного прогресу, і змушує  захоплюватися собою. Вона диктує моду всьому світові, активно підтримує новітні тенденції, але не втрачає свого обличчя, традицій, національної ідентичності та моноетнічності.

Водночас вона породила феномен «хікікоморі», людей, які настільки бояться світу, що відмовляються виходити з власної кімнати, певні жанри мистецтва деструктивно діють на психіку європейця, особливо дитини. Японці продовжують бити світові рекорди по кількості самогубств на душу населення. Отож за глянцевою картинкою, яку показують іноземцям, ховається не надто ідилічна реальність. Я намагалася трошки припідняти завісу і описати шкільне життя максимально реалістично, за основу беручи інформацію відеоблогерів, вихідців з простору СНД, що проживають, навчаються та викладали у Японії.

Дошкільна освіта

Дошкільні заклади поділяються на ясла і дитячі садочки, а їх відвідування необов’язкове. У яслах може перебувати дитина віком від 3 місяців до 6 років, але там лише доглядають за малюками і спілкуються з ними, ніякі предмети не викладаються, ясла взагалі не під юрисдикцією Міністерства культури і освіти. У дитячі садочки приймають дітей віком від 3 до 6 років і там вже навчають основ предметів, що викладатимуться в школі. За японськими традиціями мати повинна провести з дитям весь дошкільний період, однак зараз традиції руйнуються, жінки все частіше відмовляються від ролі домогосподарок і тому дошкільні заклади набирають популярності. Однак матері, які довіряють яслам дитину, що не має трьох років, засуджуються суспільством(якщо мати не працевлаштована, то вона взагалі не має права віддати дитя в ясла). На мою думку, якщо  відповідь на питання про ясла диктується насамперед бажанням чи можливістю матері не працювати і займатися дитиною, то питання про дитячий садочок диктується необхідністю. По-перше, дитина має соціалізуватися і адаптуватися до майбутнього навчання в початковій школі, де діє доволі строга дисципліна, по-друге, у початкові школи не  набирають всіх охочих, а проводять вступні іспити, тому малюк до шести років повинен знати азбуки хірагану і катакану, основні арифметичні дії та має мати мінімум навичок гри на музичному інструменті(у Японії кожна освічена людина має бути грамотною музично). Цю доволі серйозну підготовку матері довіряють спеціалістам. Але вихователі у дитячих садочках не ставлять перед собою мети повністю підготувати дитину до  рівня, якого вимагають вступні іспити. Навпаки, без батьків дитина не зможе підготуватися. Весь педагогічний процес побудований на тісному співробітництві батьків і вихователів, хоч вихователям віддана керівна роль. Садочки вимагають від батьків максимальної участі у житті дитини, яка без них проводить лише 2-4 години на день. Дуже популярні спортивні змагання, де сім’я повинна виступати як одна команда, і японці відносяться до них дуже відповідально, іноді настільки, що з дитячої розваги ці змагання стають мірилом батьківської самооцінки. Дітей часто починають готувати за кілька місяців до змагань і в результаті їм не весело. Матері дуже часто створюють свої комітети, за допомогою яких впливають на політику садочку відносно деяких речей.