Ім’я князя | Роки правління | Внутрішня політика | Зовнішня політика |
Олег віщий | 882-912 рр. | - створив в державі опорні пункти київської влади, визначення порядку стягнення данини – полюддя;
- приєднання значної кількості земель (древлян, сіверян, кривичів, радимирів, словенів), у тому числі й неслов’янських (весь, меря, чудь);
- правління від імені малолітнього Ігоря, сина Рюрика, утвердження в Київській державі династії Рюриковичів;
- об‘єднання Південної і Північної Русі, що стало основою для потужної Київської держави;
- централізація Русі, перетворення Києва на визнаний серед східних слов’ян центр держави;
- зміцнення військової могутності Київської держави, активізація її зовнішньополітичної діяльності.
| - угода з варягами, залучення протягом тривалого часу до походів варязьких загонів;
- організація опору угорським племенам, які пройшли неподалік Києва;
- здійснення кількох походів на узбережжя Каспійського моря проти Арабського халіфату;
- два походи на Візантію 907 і 911 рр., укладення вигідних договорів з цією наймогутнішою державою того часу; міжнародне визнання Київської Русі.
|
Ігор | 912-945 рр. | - відновлення влади над древлянами й уличами;
- утримання великої дружини, військові походи вимагали значних коштів, тому особисто збирав данину (полюддя), загинув під час її повторного збирання з древлян (945 р.);
- продовження об’єднання слов’янських племен, розширення Київської держави;
- послідовне зміцнення центральної князівської влади.
| - укладення миру з кочовиками-печенігами, які у 915 р. вперше з’явилися поблизу південних кордонів Русі;
- два походи на Візантію (941 і 944 рр.), але вони були не настільки вдалі, оскільки новий договір був не дуже вигідний для Русі;
- похід на Закавказзя, що увінчався значним успіхом.
|
Ольга | 945-964 рр. | - придушення посвстання древлян, помста за вбитого чоловіка Ігоря;
- здійснення першої державної реформи на Русі (податкової): чітке визначення земель, з яких збиралась данина, було передбачено такі види данини: оброки, уроки, устави;
- влаштування «становищ» і «погостів»;
- закріплення за княжою скарбницею земель, багатих на хутрових звірів, установлення «знамень»;
- розбудова та зміцнення столиці – Києва, побудова дерев’янної християнської церкви;
- об’єднання держави безпосереднім підпорядкуванням племінних князівств Києву.
| - мирне посольство на чолі з Ольгою відвідало Константинополь;
- здійснення першої спроби установити дипломатичні контакти із Західною Європою (Німеччиною);
- підвищення міжнародного авторитету Київської держави;
- відсутність значних військових конфліктів, надання пріоритету дипломатії.
|
Святослав «Хочу на вас іти», «Не посоромимо землі Руської» «Мертві сорому не знають» | 964-972 рр. | - здійснення адміністративної реформи, посадивши своїх синів намісниками в Києві (Ярополк), Овручі (Олег), Новгороді (Володимир);
- адміністративна реформа сприяла зміцненню держави
- прихільність до язичництва, на відміну від матері християнки Ольги;
- повернення до складу Київської держави племінного князівства в’ятичів;
- значна частина завойованих Святославом територій після його смерті Русь не втримала;
- часті війни виснажили Київську Русь.
| - розгром Волзької Булгарії, Хозарського каганату (відкрив шлях на Русь печенігам, що завдали великої шкоди населенню), поширення впливу на Північний Кавказ;
- перший Балканський похід (967 р.), вимушене повернення з Болгарії, щоб захистити Київ від печенігів;
- другий Бакланський похід (969 р.), мета не досягнута, загибель від рук печенігів;
- конфлікт з Візантією;
- війни Святослава виснажили Русь, талант полководця не завжди доповнювався далекоглядністю;
- втрата налагоджених зв‘язків із західноєвропейськими країнами;
|
Володимир Великий | 980-1015 рр. | - приєднання племінних князівств волиння (дулібів) і білих хорватів;
- адміністративна реформа, позбавлення влади місцевої знаті, посадниками стали сини князя;
- військова реформа, заміна найманців-варягів на дружинників-слов’ян;
- релігійна реформа, спочатку спроба реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом, запровадження християнства як державної релігії (988 р.);
- судова реформа, нове зведення законів усного звичаєвого права;
- розбудова Києва, будівництва фортеці навколо центру міста (дитинець), зведення церков св. Василя та Богородиці (Десятинної), на яку витрачалася десята частина прибутків князя;
- початок карбування перших руських монет – златників і срібників;
- завершення у цілому формування Київської держави, що об’єднала усіх східних слов’ян, але не лише їх;
- утвердженн сильної князівської влади, створення потужної централізованої держави;
- зміна родоплемінного поділу суспільства на територіальний;
Передумови запровадження християнства як державної релігії: - необхідність зміцнення влади київського князя, піднесення його авторитету;
- існування великої Київської держави було несумісне з язичницьким багатобожжям;
- християнами були попередники Володимира Аскольд і Ольга;
- певне розширення християнства серед населення Київської держави;
Історичне значення запроваження християнства як державнох релігії: - зміцнення влади київського князя, тісніше згуртування навколо Києва різноплемінних територій;
- подолання породжених місцевими язичницькими віруваннями настроїв замкнутості та відокремленості від інших територій;
- заснування Володимиром церковної організації;
- створення в Києві першої школи, поширення освіти, щ обуло пов’язано із прийняттям християнства. Нова віра часто здобувала собі прихільників мирно, про це свідчить той факт, що багато давніх традицій так і залишилися в побуті русичів, переплітаючись із християнськими обрядами.
| - боротьба з кочівниками-печенігами, створення величезної системи укріплень («Змієві вали»);
- ведення боротьби з Польщею за червенські міста та на сході з Волзькою Булгарією;
- протидія спробам Візантії перетворити Київську Русь на залежну державу;
- укладення дипломатичних відносин з Польщею, Угорщиною, Чехією, обмін посольствами з Німеччиною;
- започаткування шлюбної дипломатії київських князів.
- внаслідок прийняття християнства зрівняння Київської держави з провідними державами Європи.
- Передумови запровадження християнства як державної релігії:
- сусідство на заході та півдні з християнським світом, підтримання з ним торговельних відносин;
- найтісніші зовнішньополітичні контакти в Київської держави були із Візантійською імперією.
- Історичне значення запроваження християнства як державнох релігії:
- встановлення рівноправних відносин із християнськими країнами, у першу чергу з Візантією;
- поступове зменшення кількості воєнних походів як головного спробу здійснення зовнішньополітичних намірів, дедалі більше зростання ваги дипломатії;
|
Ярослав Мудрий | 1019-1054 рр. | - відновлення централізованої держави, що послабилася під час міжусобної боротьби;
- означення території та кордонів держави, удосконалення дерважного апарату;
- піклування про розвиток культури: ведення літописання, виготовлення книг, виникнення шкіл, заснування першої бібліотеки при Софійському соборі;
- розбудова Києва та інших міст, побудова Софійського собору, Георгіївської та Ірининської церков, Золотих ворів з надбрамною церквою тозо;
- створення першого писаного зведення законів Київської держави, що одержало назву «Руська правда», що сприяло подоланню звичаїв кровної помсти;
- посилення єдності та централізації Київської держави, подолання пережитків родового ладу.
| - остаточна перемога над печенігами (1036 р.), припинення їхнії нападів на Русь;
- відвоювання у поляків всієї Червоної Русі («червенські міста»), розширення кордонів на північному заході;
- підтримання дружніх зв’язків з Візантією, за винятком 1043-1046 рр;
- підтримання постійних дипломатичних стосунків з Німеччиною;
- подальший розвиток шлюбної дипломатії (Ярослава Мудрого називали «тестем Європи»);
- піжтримання Київської Русі на вершині розквіту та могутності як провідної держави Європи;
- зміцнення міжнародного авторитету держави Ярослава Мудрога;
|
Володимир Мономах | 1113-1125 рр. | - посталі в 1113 р. кияни вимагали Володимира Мономаха собі за князя, після деяких вагань – згода;
- зміцнення великокнязівської влади та посиленні державної ждності Русі заходами військового та дипломатичного характеру, придушення князівських міжусобиць;
- схвалення «Уставу», що являв собою доповнення до «Руської правди», обмеження стягування лихварями відсотків за позику;
- ведення активного будівництва в Києві та інших містах, спорудження першого моста через Дніпро;
- підтримка культури, «Повчання дітям» Мономаха тощо.
| - відновлення міжнародного авторитету Київської держави, продовження шлюбної дипломатії;
- вдалі походи ВОлодимира Мономаха та його синів і воєвод у половецькі землі 1103 та 1111 рр.;
- успішні походи в степ;
- вирішення суперечок з половцями мирним шляхом, зокрема династичними шлюбами;
- забезпечення спокою на південних рубежах держави.
|
