Боротьба повстанців у Холодному Ярі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Інститут економіки і менеджменту

[pic 1]

РЕФЕРАТ

на тему:

БОРОТЬБА ПОВСТАНЦІВ У ХОЛОДНОМУ ЯРІ. ХОЛОДНОЯРСЬКА РЕСПУБЛІКА

(1919 – 1922 рр.)

«ЗАЛИШИНЕЦЬ» ВАСИЛЯ ШКЛЯРА  

Виконала:

ст.гр. ОП-13

Обидєнова А. І.

Перевірив:

д.і.н. Левик Б. С.

ЛЬВІВ 2018

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.1.  Боротьба повстанців у Холодному Ярі…………………………………....4

1.2.  Холодноярська республіка (1919 – 1922 рр.)……………………………..5

1.3. Національно – визвольний рух 20 – х. рр. по мотивам книги В. Шкляра

«Залишинець»………...…………………………………………………..……...7

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...…9

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….…10

                                                           ВСТУП                                                                                

У даному рефераті розкрито трагічний період історії України у 1917 -1923 рр. минулого століття. Саме в цей час відбувалася національна визвольна боротьба за Українську незалежну державу. Довготривала, виснажлива та кровопролитна війна українського духу за волю та незалежність усього нашого народу.

Холодний Яр — це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні цього періоду. Це живий приклад, як невеликі числом, але сильні та нездоланні духом — можуть успішно боротися з сильнішим ворогом. Крім цього, у рефераті описано книгу «Залишинець» Василя Шкляра, у якій йдеться про отамана Чорного Ворона та його вірних побратимів, які готові були віддати власне життя за рідну неньку Україну. Можливо, через сильний український дух здешніх козаків та воїнів, ходить легенда, що саме тут знаходить своє походження вислів, знайомий кожному, хто ходить по українській землі: «Слава Україні! Героям слава!».

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.1.  Боротьба повстанців у Холодному Ярі

Що ж таке Холодний Яр? На жаль, сьогодні не кожен українець може відповісти на це запитання. Розпочнем з того, що Холодний Яр —  це територія у Чигиринському районі Черкаської області. Вважається, що назва походить від кліматичних особливостей місцевості, оскільки у найглибших западинах Правобережжя, за свідченнями місцевих мешканців, температура повітря навіть улітку не перевищує +12°C.  Але  це не лище звичайне урочище, краєвид української місцевості, а насамперед – це частина української історії, бо саме тут, у лісах, існувало справжнє повстанське військо, яке могло дати опір будь кому.

Отже, в період національно – визвольної боротьби 1917-1920 рр. політична ситуація в Україні складалася далеко не найкращим чином, бо Директорія УНР одночасно боролася з декількома ворогами. Тому, пересічні українці мали вирішувати, чи чекати на вказівку «згори», чи самостійно брати до рук зброю та боронити свою землю від ворога. І цей вибір був очевидним. 22 села Черкаської області здійснювали потужний опір денікінцям, озброєним Антантою та Червоній Армії. Боротьба холодноярців була вражаючою. При значно менших силах, вони демонстрували відчайдушний спротив противникам. Зачищали свої села від російських окупантів, полонених не брали – ворог має бути знищеним. Та не лише ворогів знищували холодноярці. Загибелі зазнавав кожен, хто зрадив, збрехав, доніс. Адже як лунає гасло лісовиків: «Воля України, або смерть!».

Боротьба з загарбниками стосувалася кожного: від дітей до людей похилого віку. Кожен вносив свій вклад у боротьбу. Крім цього, холодноярівці залучилися підтримкою Церкви – Мотронинський монастир був центром та штабом Холодного Яру. Його дзвін попереджав про небезпеку. Завдяки тому, що цей дзвін повторювали інші оточуючі церкви, інформуючи все населення в кількасот квадратних метрах.

Також велася активна розвідувальна, підпільна боротьба. Агенти холодноярівців працювали в міліції більшовиків. Але не лише працювали, також часто приходилося одягатися у форму більшовиків Такий підпільний метод боротьби допомагав повстанцям завжди бути на крок попереду. Але не обходилося і без страшних подій: одного разу, більшовики, закатувавши та вбивши групу холодноярівців, настромили їх голови на палки та встановили біля дороги. Але це не зламало українців – голови побратимів зняли, а на їх місце настромили голови червоноармійців.