Рекреаційна діяльність в Німеччині

Вступ

Німеччина — країна приголомшливо різноманітних ландшафтів, що змінюють один інший на ділянці суші протяжністю 1000 км з півночі на південь (від Північного та Балтійського морів до Альп) і 700 км із заходу на схід. Тут є що досліджувати — від характеру і традицій жителів сільської Баварії до звичаїв берлінців, від незмінних у своїй принади сільських пейзажів до метушливого життя великих міст.

Сьогодні рекреація у Німеччині займає одне з найголовніших місць. Країна приваблює рекреантів різноманітністю пам’яток і великим вибором рекреаційних маршрутів по країні. Тому дана тема є актуальною.

Об’єктом даної курсової є рекреаційна діяльність.

Предметом дослідження є рекреаційна діяльність в Німеччині.

Метою роботи є дослідження стану та проблем і перспектив рекреаційної діяльності в  Німеччині.

Зазначена мета зумовила виконання наступних завдань:

— охарактеризувати поняття рекреаційної діяльності в роботах зарубіжних і вітчизняних вчених та її класифікацію і способи реалізації;

— визначити  чинники розвитку рекреаційної діяльності в Німеччині;

— проаналізувати рекреаційний потенціал, проблеми і перспективи розвитку рекреаційної діяльності Німеччини.

Методами дослідження виступають теоретичний аналіз та картографічний метод.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження рекреаційної діяльності.

1. Поняття про рекреаційну діяльність в роботах зарубіжних і вітчизняних вчених.

Рекреаційна діяльність безпосередньо впливає на економіку регіону і держави через споживання рекреаційних послуг. Опосередкований вплив рекреації проявляється у стимулюванні попиту на такі види економічної діяльності, як транспорт, зв’язок, готельне і ресторанне господарство, роздрібна торгівля, харчова промисловість, фінанси і страхування.

 Завдяки цьому покращується економічна ситуація в регіоні та державі, створюються додаткові робочі місця на постійній та сезонній основі. Регіон та держава загалом отримують додаткові вигоди від притоку капіталу, зокрема вкладень коштів у розвиток інфраструктури регіону вітчизняними і іноземними інвесторами у результаті посилення зацікавлення з їхнього боку.

Вивченям  понятійного апарату та методологічних питань, що стосуються рекреаційної діяльності, вчені почали займатися з 70-80-х років минулого століття. Таким чином, з того часу, як у вітчизняних, так і у зарубіжних вчених з’явився значний науковий доробок, присвячений цим питанням.

Вдалими є праці радянських (російських) вчених - засновників рекреаційної географії, з виникнення якої  і почався розвиток галузей знань про дозвілля і відпочинок: Ю.Вєдєніна, І.Зоріна, В. Квартальнова, М. Мироненка, В. Преображенського.[12, C.52]

 На Україні дослідженням методології рекреаційної діяльності займаються О. Бейдик, В. Євдокименко, М. Крачило, О. Любіцева, В. Мацола, Я. Олійник, В. Павлов, І. Смаль, А. Степаненко та інші.[5, C. 40]

         Також, науково-понятійний апарат, який використовується в рекреаційних дослідженнях, характеризується відсутністю чітко визначеної системи дефініцій, а також їх багатозначністю та різноманіттям. Це пояснюється тим, що, по-перше, наукові пошуки, які ведуться у цій сфері, розпочались не так давно; по-друге, вони є динамічними; по-третє, дослідження ведуться в декількох напрямках: рекреаційна географія, економіка рекреації та туризму, соціологія туризму, освіта (в рамках професійної підготовки кадрів для галузі), туристичний менеджмент та маркетинг тощо. Так, наприклад, відомо понад 14 визначень одного з основних понять даного напряму - "рекреаційна діяльність". У залежності від мети, яку переслідує дослідник, а також від його суб'єктивного сприйняття цього явища,  значення поняття "рекреаційна діяльність" є досить широким: від вживання його в розумінні галузі народного господарства (Р.Гусейнов), до використання для означення одного з видів природокористування (В.Павлов, Л.Черчик), процесу відпочинку (М.Нудельман) [20, C.5], господарської діяльності (П.Гудзь) [10, C.11], функції туризму (І.Зорін) [12, C.53] тощо.