Розважальна рекреаційна діяльність в Україні

ЗМІСТ

Вступ        3

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження розважальної рекреаційної діяльності        5

1.1. Сутність і специфіка організації розважальної рекреаційної діяльності        5

1.2. Функції і основні форми розважальної рекреаційної діяльності        8

Розділ 2. Розважальна рекреаційна діяльність в Україні        16

2.1. Сучасний стан і проблеми розвитку рекреаційної діяльності в Україні        16

2.2. Тенденції і перспективи розвитку розважальної рекреаційної діяльності в Україні        21

Висновки        25

Список використаної літератури        27

Додатки        29

Вступ

Актуальність теми. Світова практика показує ефективність рекреаційної діяльності, яка разом із туризмом, є одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки, важливою  статтею національних надходжень. Щорічно в міжнародному туризмі  обертається  до 445  млрд.  дол.  і обслуговується близько 1,5 млрд. туристів. Окупність витрат тут становить в середньому 2-4 роки, а витрати на створення одного робочого місця у 20 разів менші, ніж у промисловості.

Середньорічна  рентабельність  атракційного  бізнесу  оцінюється  у 5-20%,  а  в  сезон  досягає 80%.  Сфера  рекреації  та  туризму  посідає  перше  місце за темпами зростання. Це одна з найприбутковіших, екологічно найчистіших галузей у системі бізнесу.

Питання  про  поняття  та  зміст  рекреаційної  діяльності  у  науковій  літературі трактується  по-різному.  Наприклад, О.О. Бейдик  під  рекреаційною  діяльністю  розуміє систему  заходів,  пов’язаних  із  використанням  вільного  часу для оздоровчої, культурно-пізнавальної діяльності людей на спеціалізованих територіях, які розташовані поза межами їх постійного  проживання. В.М. Сидоров пропонує розглядати рекреаційну сферу як діяльність,  пов’язану  з  необхідністю  відтворення здоров’я людей. Ці  поняття  відбивають важливі особливості такої діяльності, але потребують деяких уточнень. Цікавим є трактування поняття авторами проекту Закону Автономної  Республіки Крим «Про курортно-туристичну (рекреаційну) діяльність». Курортно-туристичну  діяльність  вони визначають  як  діяльність  юридичних  і фізичних осіб щодо експлуатації, спеціального використання та споживання рекреаційних ресурсів на території  Республіки  Крим, створення економічних, організаційних,  транспортних,  комунально-побутових та інших умов і  послуг із метою задоволення лікувальних, загальнооздоровчих, пізнавальних, спортивних, видовищно-розважальних потреб людей. Але тут основу поняття складає використання ресурсів, а не надання послуг.

Економіко-правові дослідження в галузі рекреації визначили, що рекреаційна діяльність –  це  збірне  поняття,  що  включає  кілька  споріднених  сфер  економіки. Основними критеріями рекреаційної діяльності є створення, продаж і надання рекреаційних послуг  за  наявності  основних  засобів  у  вигляді  рекреаційних  ресурсів,  що  мають  цільовий характер використання. Виходячи з цього, до рекреаційної діяльності відносять туристичну, курортну,  лікувально-оздоровчу, спортивно-оздоровчу і культурно-розважальну діяльність.

Розвитком  теорії,  методології  та  практики  економічного  регулювання  сфери природокористування займаються О. Веклич, Т. Галушкіна, Б. Данилишин, Б.Дорогунцов, О. Кащенко, В. Міщенко, І. Синякевич, Д. Стеченко,  О.  Ткаченко,  В. Євдокименко, В. Мамутов та ін.

Аналіз багатьох літературних джерел наукової літератури дозволяє говорити про те, що недостатньо уваги приділяється розробці і впровадженню дієвого механізму управління розважальною рекреаційною сферою. Розробляються лише окремі складові частини механізму управління, правове забезпечення діяльності, методи оцінки результатів діяльності суб’єктів з рекреації. Необхідність розвитку, обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення  управління, підвищення ефективності рекреаційної сфери зумовили актуальність дослідження.