Сутність потенціалу міжнародної діяльності підприємства, його форми та фактори формування

Сутність потенціалу міжнародної діяльності підприємства, його форми та фактори формування

Основною складовою функціонування економічних систем є процес формування і використання економічного потенціалу. Розвиток ринкової економіки передбачає необхідність високого рівня ефективності даних процесів у всіх галузях економіки і на окремо взятих підприємствах. У сучасних умовах ринкової економіки з урахуванням вступу України до СОТ та поступовою інтеграцією з Європейським Союзом найбільш актуальним стало питання розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства як основної ланки зовнішньоекономічного комплексу країни. Для більш детального розгляду сутності потенціалу міжнародної діяльності підприємства, його форм та факторів формування, варто розпочати дослідження з терміну «потенціал».

У своєму етимологічному значенні поняття «потенціал» походить від латинського слова «potentia», що означає приховані можливості, потужність, силу[1].  У більш ширшому сенсі слово «потенціал» визначають як «джерело можливостей, засобів, запасу, яке може бути приведене в дію, використане для вирішення будь-якої задачі або досягнення певної мети; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній галузі» [2]. Сучасна економіка перейняла термін «потенціал» із фізики, де він означає кількість енергії, яку накопичила система та яку вона може реалізувати в певному процесі. Безумовно, усі вищезазначені тлумачення поняття не розкривають повною мірою сутність потенціалу, адже розглядати його варто лише окремо щодо конкретної сфери його застосування, тобто в економічному, соціальному та інших контекстах.

Вивчення підходів до розвитку сучасних уявлень про потенціал дозволяє виділити основні напрямки формування його концепції [3,4]. Вчені першого напряму найбільш вузько трактують поняття «потенціал». У їхньому уявленні потенціал обмежується лише характеристикою «різних видів ресурсів» [3,5]. В основі таких трактувань лежить переважно ресурсна концепція. Вчені другого напряму розглядають потенціал більш ширше: як з позиції ресурсного підходу, так і з позиції цільової спрямованості застосування виділених ресурсів. Тут потенціал розглядається як система матеріальних і трудових факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва [3,6]. В основному дослідники, які дотримуються ресурсно-цільової концепції, визначають сутність поняття «потенціал» як деяких ресурсів, які можуть бути використані для досягнення поставленої мети. Найбільш точне тлумачення терміна «потенціал» визначено вченими, які є представниками управлінської концепції, серед яких І. Ансофф [3,6]. На думку І. Ансоффа, потенціал - це здатність комплексу ресурсів економіки виконати поставлені перед нею завдання.

Основні підходи до інтерпретації поняття «потенціал» відображені в табл. №1. Вивчивши наведені вище підходи до інтерпретації поняття «потенціал», можна помітити, що найчастіше переважає односторонній підхід до тлумачення поняття, зокрема як до сукупності ресурсів або як до здатності господарської системи випускати продукцію, або ж як до можливості продуктивних сил досягти певного ефекту. Рекомендована комплексна концепція розглядає потенціал в повному вимірі, з найбільшим охопленням усіх концепцій, а саме як сукупність ресурсів у різних сферах діяльності системи, управління ними для досягнення поставленої мети. Дане визначення є базовим для подальшого формування та наповнення економічним змістом поняття «потенціал діяльності підприємства», так як воно не обмежується лише визначеними видами ресурсів (наприклад, матеріальними і трудовими), а розглядає їх сукупність в різних сферах діяльності підприємства і для досягнення конкретних цілей.

Таблиця №1

1 Складено на основі джерела [3] з авторським доповненням.