Лідерство економіки США кінця ХІХ – початку ХХ ст

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВАРСИТЕТ

«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

Кафедра економічної теорії

«Лідерство економіки США кінця ХІХ – початку ХХ ст.»

Самостійна робота

з економічної історії

26 - варіант

Виконав:

Студент І курсу,

Група № 4

Спеціальності

«Економіка»

Данилов С.Д.

Перевірив:

к.екон.н., доц.

Колядич О.І

КИЇВ-2020

Розділ 1.

1. Особливості соціально-економічного розвитку США

 Перед тим як починати розмову  про лідерство економіки США конче необхідно розуміти послідовність дій її розвитку.

 Рубіж XIX і XX ст. - час становлення сучасних США, країни гігантських корпорацій, міст з мільйонним населенням, суспільства, де переважає найману працю. Але колишня аграрна Америка, залишаючись ще сильною економічно та соціально, поступово здавала позиції. Роздвоєність, сусідство, старого і нового впадали у вічі європейцям, які відвідували країну, названу ними «землею контрастів».

 Розвиток американської промисловості останньої третини ХІХ ст. виражалося передусім збільшення масштабів виробництва. У 1880 р. США добували вугілля і виплавляли чавуну вдвічі менше від Англії. Через два десятиліття вони випередили її за цими показниками. До кінця ХІХ ст. Америка виробляла вдвічі більше сталі — 40% світового виробництва, ніж колишній промисловий лідер [1; 167, 169]. Наприкінці ХІХ ст. робили перші кроки електротехнічна, хімічна галузі, машинобудування, які стали провідними у структурі господарства наступного століття. Промисловість США затверджувалася на якісно інший технологічної основі і була новою стадією розвитку [2]. Великобританія передувала у століття індустріалізації, США відкрили епоху великого виробництва, перехід якого супроводжувався його концентрацією і монополізацією. У 1880-1900 p. кількість металургійних заводів скоротилося з 726 до 668 при тому, що капітал та вартість продукції зросли в п'ять разів, а кількість робітників утричі [3; 22]. Поряд із збільшенням розміру підприємств відбувалося об'єднання їх у межах галузі за допомогою спілок акціонерних товариств — пулів, трестів, синдикатів.

 Американське виробництво на відміну західноєвропейського в XIX ст. не відчувало труднощів у збуті своїх товарів. Завдяки місткому внутрішньому ринку воно досягло таких розмірів, яких не знав Старий Світ. Але з великим масштабом виробництва виникла і нова проблема пошук найбільш ефективного управління. Саме США стали батьківщиною наукового управління (система Ф. Тейлора), першими розпочали підготовку менеджерів з вищою освітою, а поширеною формою монополістичних об'єднань в Америці виявилися не синдикати для регулювання торгівлі, як у Європі, а трести, які централізували роботу всієї галузі. Однак, майже жодному об'єднанню не вдавалося надовго утримувати монополію. Постійно зростаюче виробництво, що у приватних руках, незмінно готує грунт появи нових конкурентів. Розміри капіталістичного виробництва переросли можливості централізованого управління, і монополія змінилася олігополією — пануванням кількох найбільших корпорацій у галузі. Розквіт трестів - 1887-1897 гг. Коли з 1898 р. піднялася нова хвиля злиттів, то найпоширенішою формою виявилася держательская компанія (холдинг), а не трест. Змінилася форма фінансування: холдинг зосередив у руках акції на компаній, які були при тресті формально самостійними.

 Концентрація захопила і банківську справу. Фінансовий центр країни перемістився з Бостона до Нью-Йорка, на Уолл-стріт. На початку XX в. будинкам Морганів і Рокфеллерів належало близько половини основного капіталу нью-йоркських банків [4; 157]. Група Моргана стала найсильнішою у залізничному бізнесі. З шести провідних залізничних систем лише дві, Гаррімана та Гульда, не потрапили до сфери її впливу. Сам Морган у 1900 р. був директором 21 залізниць, трьох страхових товариств та багатьох інших корпорацій [5; 162, 188].