Акціонерний капітал - шлях до демократизації капіталу

Зміст

Вступ

В сучасних умовах постійно зростаючої глобалізації та транснаціоналізації підприємств саме акціонерний капітал як провідна ланка у процесі концентрації капіталів набуває все більшої уваги. Саме розвиток акціонерної форми власності має сприяти інтеграції країн з трансформаційною економікою до світового ринку капіталів, акумуляції ресурсів для вирішення інвестиційних та інноваційних проектів. В Україні спостерігається доволі повільна трансформація корпоративного сектору, слабкий ринок цінних паперів та низька активність населення як інвесторів.

Питання формування та функціонування акціонерного капіталу є постійним об’єктом уваги як вітчизняних, так і закордонних дослідників. Результати досліджень теоретичного напрямку містяться у наукових працях таких відомих дослідників як: М. Вебер, К. Маркс, А. Маршал, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт та інші. Аспекти щодо виникнення та функціонування акціонерних товариств проаналізовано Л. Алексеєнко, В. Євтушевським, В. Міщенко, С. Мочерним, В. Рибалкіним, В. Федоренко, Н. Харченко та інших.

Основна частина

Ключовим моментом визначення сутності акціонерного капіталу є, в першу чергу, аналіз еволюції підходів до самої категорії «капітал». Найдавніше посилання на капітал зустрічається в трудах Авіценни, але його визначення було досить розмитим та поетичним. До другої половини ХІХ ст. категорія «капітал» найчастіше трактувалась лише як сукупність грошових цінностей, що приносить відсоток (монетарний підхід). Цей підхід також розвивали меркантилісти. Пояснюється це тим, що до появи великої промисловості і виникнення класів фабрикантів і найманих робітників у всіх галузях виробництва (за винятком лише однієї такої сфери як кредит, тобто торгівлі грошима) усі види доходу зливалися в одне ціле.

Отже, в їх структурі складно було виділити, з одного боку, дохід від праці, а, з іншого, – прибуток, як особливий вид доходу, що отримується власником капіталу в силу володіння і користування саме останнім.

У ремеслі прибуток ще тісно поєднувався з винагородою за працю, навіть у торгівлі одночасно з грошовою сумою купець вкладав свою працю, сам супроводжував перевозення товарів та збував їх на ярмарках. Тільки торговець грошима не займався ніякою працею, весь його дохід обумовлювався цілком володінням грошовою сумою [3, с. 13]. В кінці ХІХ ст. категорія «капітал» набуває нового значення. Становлення мануфактур, великих підприємств зумовлює виникнення технічного трактування капіталу як сукупності ресурсів, товарів, благ, що використовуються для виробництва та відтворення.

П. Самуельсон трактував капітал як «капітальні блага, вироблені самою економічною системою, для того, щоб застосувати їх в якості факторів виробництва для подальшого виготовлення споживчих та інших товарів та послуг» [11, с. 43]. Подібної думки дотримувались і А. Сміт та Д. Рікардо, вони розглядали капітал лише як частину багатства, що використовується у виробництві та складається з механізмів, інструментів, машин тощо. Формування інституту цінних паперів, і, зокрема, акцій, докорінно змінило уявлення про сутність капіталу.

Домарксистська традиція визначення цінних паперів продовжувала використовувати технічний підхід і до акціонерного капіталу. Акції розглядались як свідоцтва інвестицій у підприємство та документ, що надає право на отримання частки прибутку (дивідендів). З розвитком акціонерних відносин з’являється новий погляд на сутність акціонерного капіталу (АК). М. Вебер та інші представники історичної школи на перший план виводять спекулятивний дух як «прояв капіталістичного підприємницького духу». Аціонерне товариство (АТ) це нова – капіталістична – форма підприємства, в якому «на місце страху», замість «зовнішніх примусових засобів» в якості рушійної сили ставиться надія, збудження фантазії, «могутніх інстинктів» швидкого придбання [5, с. 75].