Міграційна політика Китаю

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Кафедра маркетингу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність»

На тему «Міграційна політика Китаю»

Виконала: студентка ЕМ 401Бз гр.

Спеціальності: 051 «Економіка»

Київ 2021

Зміст

Вступ        3

1.        Аналіз міграційних процесів країни (основні показники, кількість, статево- вікова структура та ін.).        5

2.        Головні причини еміграції/імміграції населення.        13

3.        Основні типи та види міграції в країні.        20

4.        Структура основних сфер працевлаштування мігрантів.        23

5.        Переваги і недоліки міграційних процесів.        27

Висновки        32

Список використаних джерел        33

Вступ

Китай – це друга економіка світу, ВВП на душу населення становить лише одну десяту частку від аналогічного показника високорозвинутих країн. Через те за міжнародними стандартами Китай є країною, що розвивається, а за типом економічної системи – країною з плановою економікою.

Сучасний Китай – це ракетно-ядерна держава, яка є постійним членом Ради безпеки ООН. На початку ХХІ ст. Китай став третьою космічною наддержавою, яка має власну пілотовану космонавтику.

Китай дедалі виразніше заявляє про свою роль як регіонального лідера в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Першочергова увага приділяється нарощуванню обсягів торгівлі та інвестиційного співробітництва з країнами Південно-Східної Азії. Вживаються заходи із інтеграції виробничих і транспортних систем Китаю з країнами АСЕАН. У сферу геополітичного впливу Китаю увійшла Монголія, що її китайський уряд розглядає як продовження своєї території. Але керівництво Монголії орієнтоване переважно на США та Японію. Китай не полишає мрії щодо повернення до свого складу Тайваню.

Китай є величезною державою у Східній Азії. Його площа становить майже чверть території Азії та ледь не досягає площі всієї Європи. Державний кордон тягнеться на 21,5  тис.  км, що більш ніж половина довжини екватора. Китай межує суходолом з 13 країнами. Морські межі сягають 15 тис. кілометрів.

Сусідні країни ядерного Китаю є нейтральними позаблоковими країнами. Складними залишають стосунки з Тайванем. Після соціалістичної революції 1949 р. та проголошення Китайської Народної Республіки на острів переселилися не задоволені новим режимом політичні сили і проголосили незалежність.

На сході Китай має широкий вихід до морів Тихого океану та важливих міжнародних шляхів сполучення. Там на узбережжі створено спеціальні економічні зони (СЕЗ). До найбільших у світі універсальних морських портів належать 11 китайських, у т. ч. й топ-лідери Шанхай, Тяньцзінь та Гуанчжоу.

1. Аналіз міграційних процесів країни (основні показники, кількість, статево- вікова структура та ін.).

Для Китаю міграція населення є великою мірою частиною включення до процесів світової економіки, а також досягнення його мети – зайняти позицію найбільшої економіки світу в найближчому майбутньому. Три важливі періоди в історії Китаю можуть бути ідентифіковані ключовими як для економічного розвитку країни, так і для еміграційних процесів в країні. Перший етап тривав близько ста років з середини 19 ст. і до заснування Китайської народної республіки в 1949 р. В 1841 р. був заснований Гонконг в якості Британської колонії, що відразу почало супроводжуватись еміграційними процесами.