Еволюція визначення терміна «потенціал» в економіці

Есе на тему «Еволюція визначення терміна «потенціал» в економіці»

Трактування терміну потенціалу як економічної складової в наукових джерелах є різноплановим, про що свідчить велика кількість публікацій саме з особливостей трактування сутності даного визначення. Про це свідчать навіть витоки появи даного терміну у 20-30х роках 20 століття, де ми можемо бачити суттєві розбіжності щодо матеріальних та нематеріальних благ, про які говорять Воблий К.Г. та Вейц В.  у своїх висловлюваннях. За підходом Струміліна у 1954 в своїх працях він визначив потенціал як сукупну продуктивну силу праці всіх працездатних членів її суспільства. Тобто автор говорить про можливості максимального виробництва продукції за умови врахування потужності лише трудових ресурсів, в той час як не враховуються інші види ресурсів що є досить суперечливим. У 1973р О.І. Анчишкін спробував сформувати визначення виробничого потенціалу як сукупності ресурсів, які у процесі виробництва набирають форму факторів виробництва. Наступним науковцем, який дав визначення потенціалу є Абалкін, який наголошував саме на ресурсах, які залучаються під час виробництва, тобто він трактував потенціал з виробничої точки зору. Серед українських науковців заслуговує уваги визначення І.М. Репіної, яке вказує на сукупність ресурсів, навичок і можливостей персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг або робіт, отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування і розвитку підприємства. Визначення  економічного потенціалу на основі використання ресурсів підприємства для досягнення стратегічних цілей його розвитку без акценту на виробничі потужності може вважатися ресурсно-стратегічним підходом, який ми можемо спостерігати у роботі Олексюка О.І. Взагалі починаючи з 2000-го року можна спостерігати появу комплексного ресурсно-виробничо-стратегічного підходу до визначення потенціалу, що можна відстежити в багатьох роботах різних науковців, де вони вказували на важливість не тільки оптимального поєднання ресурсів та максимально можливого виробництва продукції з цих ресурсів, але і на доцільності такого поєднання і використання ресурсів для стратегічного розвитку підприємства в цілому.