Репатріація зароблених за кордоном доходів, Kangaroo bonds та вплив TCJA

Репатріація зароблених за кордоном доходів, Kangaroo bonds та вплив TCJA.

Соломія Піх, ЕКР-41с

Значна кількість великих транснаціональних корпорацій, зокрема американських, воліє зберігати зароблені за межами країни кошти в податкових гаванях, будучи недосяжним інструментом наповнення бюджету для Державної фіскальної служби (IRS). Замість репатріації отриманих доходів і їхнього відповідного оподаткування в США, компанії використовують готівку для випуску боргових зобов’язань з низькими відсотковими ставками, де відсоткові платежі не підлягають оподаткуванню. У багатьох випадках МНК проводять викуп власних акцій з метою підвищення їхньої ринкової вартості. Це не лише сприяє збільшенню доходів акціонерів, але й створює значні переваги для керівників компаній, які, здебільшого, працюють за схемою «акційних стимулів» (Такий план залучення працівників до співпраці, більше відомий як SIPS - Share incentive plan scheme, був впроваджений у 2000 р. і дозволяє робітникам компанії купувати або отримувати акції за найбільш вигідною ставкою, здійснюючи купівлю із своїх неоподаткованих доходів).

Великої популярності, у зв’язку з такою політикою розподілу прибутку компаній, набули так звані Kangaroo або, як їх ще називають, Matilda bonds. Їх назва походить від місця, де і здійснюється випуск цих облігацій – Австралії (відомо, що кенгуру – символ країни, а Matilda, скоріш за все, данина найпопулярнішій австралійській баладі і неофіційному гімну країни «Waltzing Matilda»).  Облігації Kangaroo по своїй суті є цінними паперами, деномінованим в австралійських доларах і випущеними на ринку даної країни іноземною, не австралійською організацією, що прагне залучити капітал місцевих інвесторів.

Високий попит корпорацій та інвестиційних компаній на дані активи пояснюється їхнім прагненням диверсифікації власних фондів, уникнення валютних ризиків та залучення коштів, тим самим розширюючи бізнес. Такий спосіб управління прибутком звільняє компанії від значного податкового тягаря, пов’язаного із альтернативою репатріації доходів на батьківщину. Так, до 2018 року США використовувало принцип резидентства в основі стягнення податків (Worldwide tax system). Відповідно до нього, компанія повинна була сплачувати прибуток на дохід у розмірі 35%, незалежно від того, де цей дохід був отриманий: вдома чи за кордоном. Проте прибуток, отриманий від іноземних операцій, підлягав оподаткуванню лише після репатріації коштів чи їх розподілу з материнською компанією, що і стало причиною поширення практики більш вигідного управління коштами з офшорних зон.

Kangaroo bonds, як правило, випускають тоді, коли процентні ставки в Австралії нижчі у порівнянні з внутрішніми ставками для іноземної корпорації, тим самим знижуючи процентні витрати та вартість запозичень для останньої. Емітенти не обов’язково потребують австралійських доларів при випуску цих облігацій. Надходження від продажу цінних паперів часто пізніше конвертуються у потрібну компанії валюту через інші фінансові інструменти, такі як, наприклад, валютні свопи. Своп дає змогу хеджувати валютний ризик, пов’язаний із необхідністю емітента стосовно виплати купонів і погашення основної суми в австралійських доларах.

Основними емітентами Kangaroo bonds є американські та німецькі компанії. Серед них Apple, Coca Cola, Intel, Vodafone, General Motors тощо. Головна ніша – це так звані SAA емітенти (supernational, sovereign and agency issuers), тому вони, як правило, мають найвищий кредитний рейтинг S&P та Moody`s (AA або ААА). Ці облігації також можуть слугувати кредитним забезпеченням у Резервному банку Австралії. Місцева установа розрахунків за цінними паперами, Austraclear, на даний час володіє близько $200 млрд вищезгаданих цінних паперів.

Хоча така стратегія управління заробленими коштами є цілком законною, а, тим більше,  вигідною для МНК, вона завдає значного удару по економіці країни-резидента компанії, яка не має змогу залучити ці кошти для стимулювання власної економіки та втрачає велетенські обсяги податкових надходжень. Для центральних банків, що намагаються розширити кредитування комерційними банками, а також для корпорацій, що інвестують у реальний сектор економіки, офшорна рециркуляція готівки постає серйозною проблемою, оскільки така практика, дійсно, не допомагає економіці в цілому генерувати зростання.