Дослiдження iнновацiйного процессу в Украiнi

ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕССУ В УКРАЇНІ

 Єрошенко Г. С.

Науковий керівник: кандидат економічних наук Орлова-Курилова О. В.

Луганський національний аграрний університет

Створення ефективного внутрішнього ринку інновацій та систематичний аналіз його стану є невід’ємною складовою стратегії інноваційного розвитку країни, тож нашою метою є дослідження інновацій в управлінні, виявлення основоположних понять менеджменту інновацій та аналіз функцій і стану інновацій на сучасних підприємствах, дослідження проблем інноваційного розвитку в Україні та вироблення стратегій їх вирішення.

Інноваційний процес – це процес створення, освоєння, поширення і застосування інновації [1]. Управління інноваційним процесом в організації передбачає здійснення процесу створення, розповсюдження та втілення новини, яка задовольняє нові суспільні потреби.

Інноваційний процес завжди спрямований на розробку та реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок та інших науково – технічних досягнень в новий або удосконалений технологічний процес, який використовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим додаткові наукові дослідження і розробки. Інноваційний процес в організації складається з окремих стадій, які відрізняються організацією праці, управління, фінансування стадій інноваційного процесу, котрий являє собою єдиний потік. Інноваційний процес, у загальному вигляді, є послідовним переходом від зародження ідеї можливого нововведення до створення, реалізації та дифузії цього нововведення.

Початком інноваційного процесу в організації є ініціація. Ініціація походить від лат. іnitiation – викликати, починати. Це діяльність, яка полягає у виборі цілі інновації, постановці задач, пошуку основної ідеї інновації, її техніко – економічному обґрунтуванні і в матеріалізації ідеї, тобто у перетворенні ідеї в річ або товар (майно, документ майнового права, комерційний договір). Інноваційний процес включає в себе наступні елементи: 1) ініціація інновацій; 2) маркетинг інновацій; 3) випуск ( виробництво) інновацій; 4) реалізація інновацій; 5) просування інновацій на ринки їх збуту [2].

Створення умов інноваційного розвитку підприємств є важливою умовою їх виживання, динамічного зростання та виходу на міжнародні ринки у глобальному конкурентному середовищі, про що свідчать світові економічні тренди. Відповідно до значення глобального індексу інновацій Україна в 2017 році займає 50 місце з 127 країн світу, що є кращим результатом за останні роки (у 2016 р. – 56 місце, у 2015 р. – 64 місце, у 2014 р. – 63 місце) [3].

За даними Державної служби України у 2016 році частка підприємств, які займались інноваційною діяльністю, залишається дуже незначною – 18,9% (збільшення з попереднім роком становило 1,54%), але загальна сума витрат на інновації зросла на 68,17% та становила 23229,5 млн грн. Пріоритетним напрямком інноваційних витрат залишається придбання машин, обладнання та програмного забезпечення – 85,36%, частка досліджень та розробок складає 10,58%, придбання інших зовнішніх знань – 0,28%, а інших витрат – 3,78% [4].

Розвиток інноваційного процесу можливий лише тоді, коли в компанії спостерігається зростання інвестицій. Значимість цієї галузі інвестування визначається впливом технологічних укладів на відтворювальні процеси, необхідністю відновлення елементів основного й оборотного капіталу, освоєння випуску нових товарів для зростання конкурентоспроможності. Виділяються наступні форми інноваційного процесу: 1) натуральна (простий внутрішньо організаційний); 2) товарна (простий між організаціями); 3) комбінована (розширений інноваційний процес). Метою використання є впровадження та реалізація ідеї нововведення відповідно до стратегії та тактики її адаптації. Інноваційна цілеспрямованість інвестицій у ринковій економіці є сильним фактором економічного зростання, визначає стабільну, еластичну, чудово налагоджену систему інвестування та пов’язані з нею механізми[5].