Визначення максимально допустимого розміру і встановлення оптимального рівня ризику

ВСТУП

Сучасне ринкове середовище важко собі уявити без ризику. Підприємницький ризик у ринковій економіці є наслідком не¬залежного руху капіталу самостійних власників. Тому можна да¬ти і таке його визначення як економічної категорії: це відноси¬ни між економічно самостійними суб'єктами з питань оптимі-занії співвідношення доходів і втрат на основі незалежного руху капіталів (інвестицій) та за умови економічної зацікавленості і відповідальності цих суб'єктів.

Сучасна теорія прийняття рішень розрізнює три можливих ситуації:

1. Вибір за визначеності, коли результат рішення детерміно¬ваний і може бути визначений наперед;

2. Вибір в умовах ризику, коли результат не може бути точ¬но спрогнозований, але є певна інформація про ймовір¬ність можливих наслідків;

3. Вибір в умовах невизначеності, коли результат є випадко¬вим і повністю відсутня інформація щодо ймовірності на¬слідків рішення.

У цій класифікації з практичної точки зору межа між другим та третім випадками дещо розмита, якщо за ймовірність брати так звану суб'єктивну ймовірність, тобто ступінь впевненості людини у настанні тієї чи іншої події.

В економічній теорії передбачається, що людина, яка здібна раціонально приймати рішення виходячи з принципу найбіль¬шої вигоди, завжди мас уявлення про ступінь ризику тієї чи ін¬шої альтернативи, обґрунтовуючи його певними міркуваннями. Ці уявлення базуються на впевненості індивіда (суб'єктивних уявленнях) у настанні різних наслідків рішень. Так, нехай як ре¬зультат рішення вибору проекту розглядається певний єдиний показник (наприклад розмір доходу чи прибутку), фактична ве¬личина якого залежить від прийнятого рішення і деяких випад-кових факторів, тобто кожному варіантові рішення відповідає свій імовірнісний розподіл результату. Тоді вибір в умовах ри¬зику буде здійснюватись серед ймовірнісних розподілів, що від¬повідають кожному з варіантів рішення.

1. ВИЗНАЧЕННЯ МАКСИМАЛЬНО ДОПУСТИМОГО РОЗМІРУ І ВСТАНОВЛЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО РІВНЯ РИЗИКУ

Для вирішення цих проблем рекомендується, насамперед, провести аналіз доцільності витрат, зорієнтований на ідентифі¬кацію потенційних областей ризику. Перевитрата може бути спричинена дією одного з чотирьох основних факторів: початко¬вою недооцінкою вартості; зміною меж проектування; різницею у продуктивності; збільшенням початкової вартості чи їх комбі¬націями. Ці основні чинники можуть бути деталізовані, а на базі типового переліку складається детальний контрольний перелік для конкретного проекту чи його елементів.

існує можливість звести ризик капіталу до мінімуму через розподіл процесу затвердження асигнувань проекту на стадії При цьому сталії затвердження мають бути пов'язаними з про¬ектними фазами і базуватися на додатковій інформації щодо проекту в процесі його розробки. На кожній стадії затверджен¬ня, маючи результати аналізу ризикованості вкладень, інвестор може приймати рішення про припинення інвестування.

Визначення ступеня ризику фінансових коштів можна здій¬снити за трьома показниками фінансової стійкості фірми [І27]: надлишок чи нестача: а) власних коштів (±Ев); б) власних, се¬редньострокових та довгострокових позичкових джерел форму¬вання запасів та витрат (±Ет); в) загальної величини основних джерел для формування запасів та витрат (±Еn).

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запа¬сами і витрат джерел їх формування.

Балансова модель

Балансова модель стійкості фінансового стану фірми має вигляд

Для аналізу ризикових ресурсів загальний фінансовий стан слід розподілити на п'ять фінансових областей:

• абсолютної стійкості, коли мінімальна величина запасів