Методи визначення діуретиків

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Хімічний факультет

Кафедра аналітичної хімії та екотехнології

КУРСОВА РОБОТА

Методи визначення діуретиків

Підготувала:

студентка ІV курсу

хімічного факультету

Лафета Ірина

Науковий керівник:

к.п.н., доц. Люшук К.Ю

Науковий консультант:

проф. Кормош Ж.О.

Луцьк – 2016

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….4

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………....5

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ………………………………………..............6

        1.1. Діуретики………………………………………………………………....6

                1.1.1. Загальна характеристика діуретиків……………………………6

                1.1.2. Класифікація діуретиків………………………………………...7

        1.2. Петлеві діуретики…………………………………………………….....11

                1.2.1. Фуросемід………………………………….……………………11

                1.2.2. Буметанід…………………………………………….………….12

                1.2.3. Пробенецид……………………………………………………..13

                1.2.4. Етакринна кислота……………………………………………..14

        1.3. Тіазидні діуретики………………………………………………………15

                1.3.1. Бендрофлюметіазид……………………………………………15

                1.3.2. Гідрохлортіазид………………………………………………...16

                1.3.3. Хлорталідон…………………………………………………….17

        1.4. Калійзберігаючі діуретики……………………………………………..18

                1.4.1. Спіронолактон………………………………………………….19

                1.4.2. Тріамтерен………………………………………………………20

        1.5. Інгібітори карбоангідрази………………………………………………21

                1.5.1. Ацетазоламід……………………………………………………21

        1.6. Осмотичні діуретики……………………………………………………22

                1.6.1. Маніт…………………………………………………………….23

                1.6.2.Сечовина……………………………………………….………...23

        1.7. Сульфаніламідні діуретики…………………………………………….24

                1.7.1. Інгібітор карбоангідрази……………………………………….25

        1.8. Методи одержання діуретиків………………………………….………26

                1.8.1. Хроматографічні методи………………………………………29

                1.8.2. Спектрофотометричні методи визначення діуретиків………33

                1.8.3. Сорбційно-спектроскопічні методи…………….……………..38

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Діуретики (cечогінні засоби) — це лікарські препарати, які, блокуючи транспортні системи ниркових канальців, сприяють виведенню з організму надлишку електролітів і води, нормалізації внутрішнього середовища.

Діуретики широко використовуються у клінічній практиці для лікування гіпертензії та різних видів набряків [1],а також для корекції кислотно-лужного балансу та для лікування інтоксикацій та деяких уражень [2]. Ці речовини зазвичай збільшують об’єм сечі, що виробляється та посилюють виведення електролітів та води разом із сечею як результат порушення транспорту іонів у нирках [3].

Діуретики належать до різних класів хімічних сполук. Вони значно різняться між собою як за молекулярною структурою, так і за фізико-хімічними властивостями. До основних діуретинів належать калій- зберігаючі діуретини, наприклад, амілорид, тріамтерен; до нейтральних – антагоністи альдостерону, такі як канренон, спіронолактон; до слабо- кислих – інгібітори карбоангідрази, наприклад, ацетазоламід, тіазидні похідні та ті, що належать до них, наприклад, хлорталідон; а до сильнокислих діуретинів – петлеві діуретики типу фуросеміду та етакринної кислот [2].