Шляхи удосконалення теплообмінника пластинчастого

Зміст

ВСТУП        3

1.Стан випуску продукції в Україні        5

2.Принципова узагальнена схема виробництва        6

3.Аналіз конструкцій обладнання для виконання основних  техно-логічних   операцій        7

4.Аналіз принципово нових конструкцій        13

4.1Патентний пошук        13

Висновок        13

Список використаної літератури        14

Додаток А        15

Таблиця 1. Патентна документація, відібрана для подальшого аналізу        16

ВСТУП

Теплообмінниками називаються апарати, в яких відбувається теплообмін, між робочими середовищами не залежно від їх технологічного або енергетичного призначення (підігрівачі, випарні апарати, концентратори, пастеризатори, деаератори, економайзери та інші). Технологічне призначення теплообмінників різноманітне. Зазвичай розрізняють власне теплообмінники, в яких передача теплоти є основним процесом, і реактори, в яких тепловий процес відіграє допоміжну роль. Вперше апарати такого роду були розроблені на початку ХХ століття в СРСР, коли у теплових станцій виникла потреба в теплообмінниках, що володіють великою поверхнею теплообміну, і здатних працювати при досить високому тиску [1]. Теплообмінні апарати і установки широко використовуються у всіх галузях промисловості. Призначення, область застосування і конструктивне оформлення їх вельми різноманітні. Вони призначені для збільшення економічності енергетичного устаткування, підвищення його надійності, забезпечення технологічних процесів. З огляду на широкий діапазон застосування і важливість виконуваних функцій, теплообмінні апарати повинні відповідати таким основним вимогам: 1) забезпечувати передачу необхідної кількості теплоти з отриманням необхідних кінцевих температур теплоносіїв; 2) володіти певною пропускною спроможністю для кожного з робочих середовищ при заданому рівні гідравлічних опорів; 3) бути надійними в експлуатації при заданих параметрах робочих середовищ; поверхня теплообміну і елементи конструкції повинні мати достатню хімічну стійкість до впливу агресивних середовищ; конструкція повинна передбачати можливість огляду поверхні теплообміну і доступність для її періодичної очистки та ремонту; володіти достатнім запасом міцності від напруги, що виникає в результаті впливу тиску робочих середовищ і температурних деформацій; 4) мати можливо менші габарити і металоємність [2].

 Актуальність роботи: Як відомо, теплообмін – це процес переносу тепла від одного об’єкту до іншого. У хімічній, фармацевтичній, харчовій, газонафтопереробній, гірничохімічній, енергетичній та багатьох інших галузях промисловості процеси передачі тепла від нагрітих теплоносіїв до холодних займають провідне місце. Теплові процеси використовуються в промисловості для охолодження нагрітих середовищ, для зрідження повітря та природних газів, для нагрівання холодних теплоносіїв, для проведення процесів випарювання, конденсації, плавлення, кристалізації та ін.