Михайло Сльозка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Реферат

з дисципліни

 «Історія книги»

студентки 1 курсу

спеціальності Видавнича справа і редагування

Львів
 2014

Михайло Сльозка

З іменем Михайла Сльозки в діяльності львівської братської друкарні пов’язані майже чотири десятки років. Дуже мало фактів відомо про його походження та життя.

 Михайло Сльозка з’являється у Львові наприкінці 20-х рр. XVII ст. Але ні рік, ні місце, де він отримав фахову освіту  друкаря – не відомі. Вважається, що друкар прийшов до Львова або з Литви, або з Волині, або Новогрудка. З точки зору історичних земель Волині жодне з визначень не суперечить одне одному, оскільки Волинь входила до Великого князівства Литовського, а Новогрудок знаходився на землях, що належали до так званих тимчасових володінь Волині. Приналежність М.Сльозки до Новогрудка підкріплюється документами про батьківську спадщину, яку відсудили друкареві після прийняття королівського декрету (1638 р.). Фахову освіту друкаря, без сумніву, він міг отримати теж у цьому регіоні, оскільки саме з литовсько-білоруськими містами – Вільно, Несвіжем, Заблудовим, Єв’ю, Брестом – пов’язане книгодрукування Франциска Скорини, Петра Мстиславця, Василя Тяпинського, Семена Будного, Мурмеліуса та інших друкарів. В Передмові до Апостола 1639 р. Михайла Сльозка сам зазначає, що «діло типографське, діло святе», йому «з дитинства привыклое, и от дитинства при знаменитом, а церкви Божей благопотребном и многоплодном дили типографском вихований, и по мири дарованиа Христова в ньом вицвечоный».^[1]

В історії українського друкарства Сльозка відомий і як торговець книгами, і як видавець, який спочатку працював по найму у братській львівській друкарні, а потім відкрив власне виробництво.

Спочатку він вступив до Львівського Свято-Успенського братства та розпочав працю в його друкарні. Певний час майстер працював під егідою Братської друкарні, згодом почав працювати самостійно. Отримавши частину батьківського спадку та додавши власних коштів Михайло Сльозка викупив у нащадків відомого львівського друкаря Яна Шеліги польсько-латинську друкарню. Придбавши додатково «руські» літери, обладнав власну друкарню. У грудні 1638 р. домігся видання від Владислава ІV привілею, що дозволяв майстру безперешкодно займатись друкуванням у Львові світських і духовних книг на латинській, польській, руській або старослов'янській мовах. У наступному році Сльозка одержав схвальну грамоту патріарха Константинопольського, а також грамоти від митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Петра Могили та єпископа Галицького, Львівського і Кам'янецького Єремії Тисаровського.

Наприкінці 1630-х — початку 1640-х рр. друкарня Сльозки видала "Буквар", "Апостол", "Псалтир", "Октоїх", "Часослов". Львівський період життя і діяльності друкаря виявився найбільш плідним у його творчій біографії. Загалом, за своє життя Сльозка видав понад 50 праць, з них близько 20 були виданнями приватної друкарні майстра. Крім активної видавничої діяльності, Сльозка зарекомендував себе й хорошим підприємцем, який активно займався розповсюдженням книжкової продукції. Причому, ділова активність Сльозки не обмежувалась лише Львовом й округою, а поширювалась на інші регіони. Відзначаючи успішність видавничої і підприємницької діяльності Михайла Сльозки, варто зауважити й про численні конфлікти і проблеми, які супроводжували його по життю. Так, крім непорозумінь з керівництвом Свято-Успенського братства, майстер мав проблеми з Львівською католицькою консисторією — публікація на замовлення панегірика на честь православного єпископа Єремії Тисаровського коштувала видавцю сплати штрафу і знищення всього тиражу видання. Передрук на замовлення єпископа Арсенія Желіборського Сльозкою «Номоканону» і «Служебника», авторства Лаврської і Братської львівської друкарень викликав докори на його адресу Свято-Успенського братства та накладення Петром Могилою анафеми.