Здiйснення досудового розслiдування неналежним субэктом як пiдстава визнання доказiв недопустимими

ЗДІЙСНЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ НЕНАЛЕЖНИМ СУБ’ЄКТОМ ЯК ПІДСТАВА ВИЗНАННЯ ДОКАЗІВ НЕДОПУСТИМИМИ

Виходячи із завдань кримінального провадження, які наведені у ст. 2 КПК можна стверджувати, що питання здійснення досудового розслідування уповноваженим на те суб’єктом, тобто питання підслідності, відіграє важливу роль, адже на органи досудового розслідування покладено основні повноваження стосовно зібрання доказів. У ст. 216 КПК законодавець конкретизовано виписав та охарактеризував питання підслідності та зазначив повноваження конкретних органів досудового розслідування в аспекті здійснення досудового слідства у кримінальному провадженні, які підпадають під такі ознаки, як вид, предмет, суб’єкт злочину та визначені в певній частині даної статті. Тобто, дивлячись на вищезазначене можна сказати, що підслідність являє собою сукупність ознак кримінального провадження, на підставі яких відповідне кримінальне провадження підлягає розслідуванню тим чи іншим органом досудового розслідування. Завдяки підслідності обумовлюється правильний розподіл кримінальних проваджень не лише між окремими органами досудового розслідування, але й між окремими підрозділами в одному конкретному органі досудового розслідування.

Але не завжди зазначене в законодавстві співпадає з реаліями нашого життя. Яскравим прикладом зазначеного був випадок навколо Державного бюро розслідувань. Даний орган повинен був бути створений і розпочати свою діяльність у 2017 році, але фактично це відбулося значно пізніше (а саме у листопаді 2018 року). Виникало питання стосовно того, який саме орган повинен був здійснювати досудове розслідування справ, які підслідні Державному бюро розслідувань, до початку його роботи. Тоді прослідковувалася така послідовність дій, що прокурори направляли справи, які підслідні Державному бюро розслідувань, до слідчих відділів Служби безпеки України. Вони зазначали, що керувалися при цьому ст. 36 КПК, а саме ч. 5, в якій вказано, що Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, в тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. В даному випадку, при такому розвитку подій, виходить, що кожна кримінальна справа фактично закінчується закриттям кримінального провадження внаслідок того, що докази визнаватимуться недопустимими. В чинному КПК, а саме в ч.2 ст.84 передбачено порядок отримання доказів і до нього наявне дотримання певних вимог, однією з яких є отримання доказів належним суб’єктом. Належним суб’єктом отримання доказів є посадова особа або орган, які мають право проводити процесуальні дії, що є засобами отримання доказів.