Essays.club - Получите бесплатные рефераты, курсовые работы и научные статьи
Поиск

Підстави та межі відповідальності співучасників

Автор:   •  Октябрь 29, 2018  •  Реферат  •  6,601 Слов (27 Страниц)  •  598 Просмотры

Страница 1 из 27

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                        3

1. Поняття співучасті у злочині: її об’єктивні та суб’єктивні ознаки        5

2. Види співучасників. Критерії̆ розподілу співучасників на види                11

3. Підстави та межі відповідальності співучасників                                16

ВИСНОВКИ                                                                                 23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                        25


ВСТУП

Актуальність дослідження. Законодавча конструкція статей Кримінального кодексу України є такою, що припускає вчинення злочину однією особою. Проте злочин може бути вчинений двома або більше особами. В останньому випадку за наявності визначених ознак виникає співучасть у злочині. Відповідно до чинного кримінального законодавства (ст. 26 Кримінального кодексу України) співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Дане визначення є результатом поступового розвитку держави і права.

У різні періоди розвитку кримінально-правової науки увага питанню щодо видів співучасників приділялася по-різному, оскільки законодавець часто ігнорував необхідність регламентації видів співучасників та закріплення їх у кримінальному законодавстві.

Питання співучасті у кримінальному праві залишається актуальним, оскільки тенденцією стає вчинення злочинів у складі декількох осіб, організованих груп та ін. І правильне визначення аспекту участі особи у злочині є запорукою ефективного розслідування та у подальшому призначення справедливого покарання відповідно до законодавства.

Предметом дослідження є інститут співучасті у злочині у кримінальному праві.

Об’єктом дослідження є нормативно-правове регулювання та доктрина права у сфері співучасті у вчинені злочину.

Метою дослідження є визначити особливості правової природи співучасті у вчиненні злочину.

Для виконання поставленої мети визначено такі завдання:

  1. проаналізувати поняття співучасті у злочині: її об’єктивні та суб’єктивні ознаки;
  2. визначити види співучасників;
  3. охарактеризувати критерії̆ розподілу співучасників на види;
  4. визначити підстави та межі відповідальності співучасників.

1. ПОНЯТТЯ СПІВУЧАСТІ У ЗЛОЧИНІ: ЇЇ ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ

Відповідно до чинного кримінального законодавства (ст. 26 Кримінального кодексу України) співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Дане визначення є результатом поступового розвитку держави і права. Але, перед тим як зрозуміти і тим паче визначити яке- небудь явище, спочатку необхідно збагнути його сутність, тобто звернутися до початку виникнення даного явища. Розуміння початку та шляхів становлення інституту співучасті у злочині дозволить ефективно застосовувати його норми, а головне, удосконалювати їх для найбільш оптимального забезпечення і охорони соціального порядку та добробуту в нашій державі. Про важливість вивчення історії зазначав ще К.А. Гельвецій: «Изучайте историю: вы увидите в ней все великие деяния, как хорошие, так и дурные, при переходе от одного государственного устройства к другому» [1, с. 596].

Інститут співучасті фактично починає свою історію з «Соборного уложения» царя Олексія Михайловича 1649 року. Цей пам'ятник вперше систематизував існуючі до нього закони Російської Імперії, в тому числі питання, які стосувалися співучасті у злочині. «Соборное уложение» 1649 року визначало основні положення співучасті, її ознаки та види співучасників, такі як підбурювач, пособник та виконавець, індивідуалізувало відповідальність осіб, які спільно брали участь в скоєнні злочину. В «Уложении» також вперше з'являються поняття скопу та змови. В статті 19 передбачена сувора відповідальність вже за одно недонесення про скоп чи змову проти царя: «А будет кто сведав, или услыша на Царское Величество в каких людях скоп или заговор, или иной какой злой умысел, а Государю и Его Государевым Боярам и Ближним людям, и в городях Воеводам и приказным людям про то не известит, а Государю про то будет ведомо, что он про такое дело ведал, а не известил, и сыщется про то допряма: и его за то казнити смертию, без всякой пощады» [1]

...

Скачать:   txt (81.6 Kb)   pdf (355.3 Kb)   docx (31.4 Kb)  
Продолжить читать еще 26 страниц(ы) »
Доступно только на Essays.club