Підстави та межі відповідальності співучасників
Автор: tanya_mya • Октябрь 29, 2018 • Реферат • 6,601 Слов (27 Страниц) • 554 Просмотры
ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. Поняття співучасті у злочині: її об’єктивні та суб’єктивні ознаки 5
2. Види співучасників. Критерії̆ розподілу співучасників на види 11
3. Підстави та межі відповідальності співучасників 16
ВИСНОВКИ 23
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 25
ВСТУП
Актуальність дослідження. Законодавча конструкція статей Кримінального кодексу України є такою, що припускає вчинення злочину однією особою. Проте злочин може бути вчинений двома або більше особами. В останньому випадку за наявності визначених ознак виникає співучасть у злочині. Відповідно до чинного кримінального законодавства (ст. 26 Кримінального кодексу України) співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Дане визначення є результатом поступового розвитку держави і права.
У різні періоди розвитку кримінально-правової науки увага питанню щодо видів співучасників приділялася по-різному, оскільки законодавець часто ігнорував необхідність регламентації видів співучасників та закріплення їх у кримінальному законодавстві.
Питання співучасті у кримінальному праві залишається актуальним, оскільки тенденцією стає вчинення злочинів у складі декількох осіб, організованих груп та ін. І правильне визначення аспекту участі особи у злочині є запорукою ефективного розслідування та у подальшому призначення справедливого покарання відповідно до законодавства.
Предметом дослідження є інститут співучасті у злочині у кримінальному праві.
Об’єктом дослідження є нормативно-правове регулювання та доктрина права у сфері співучасті у вчинені злочину.
Метою дослідження є визначити особливості правової природи співучасті у вчиненні злочину.
Для виконання поставленої мети визначено такі завдання:
- проаналізувати поняття співучасті у злочині: її об’єктивні та суб’єктивні ознаки;
- визначити види співучасників;
- охарактеризувати критерії̆ розподілу співучасників на види;
- визначити підстави та межі відповідальності співучасників.
1. ПОНЯТТЯ СПІВУЧАСТІ У ЗЛОЧИНІ: ЇЇ ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ
Відповідно до чинного кримінального законодавства (ст. 26 Кримінального кодексу України) співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Дане визначення є результатом поступового розвитку держави і права. Але, перед тим як зрозуміти і тим паче визначити яке- небудь явище, спочатку необхідно збагнути його сутність, тобто звернутися до початку виникнення даного явища. Розуміння початку та шляхів становлення інституту співучасті у злочині дозволить ефективно застосовувати його норми, а головне, удосконалювати їх для найбільш оптимального забезпечення і охорони соціального порядку та добробуту в нашій державі. Про важливість вивчення історії зазначав ще К.А. Гельвецій: «Изучайте историю: вы увидите в ней все великие деяния, как хорошие, так и дурные, при переходе от одного государственного устройства к другому» [1, с. 596].
Інститут співучасті фактично починає свою історію з «Соборного уложения» царя Олексія Михайловича 1649 року. Цей пам'ятник вперше систематизував існуючі до нього закони Російської Імперії, в тому числі питання, які стосувалися співучасті у злочині. «Соборное уложение» 1649 року визначало основні положення співучасті, її ознаки та види співучасників, такі як підбурювач, пособник та виконавець, індивідуалізувало відповідальність осіб, які спільно брали участь в скоєнні злочину. В «Уложении» також вперше з'являються поняття скопу та змови. В статті 19 передбачена сувора відповідальність вже за одно недонесення про скоп чи змову проти царя: «А будет кто сведав, или услыша на Царское Величество в каких людях скоп или заговор, или иной какой злой умысел, а Государю и Его Государевым Боярам и Ближним людям, и в городях Воеводам и приказным людям про то не известит, а Государю про то будет ведомо, что он про такое дело ведал, а не известил, и сыщется про то допряма: и его за то казнити смертию, без всякой пощады» [1]
...