Неповнолітні і покарання крізь призму кримінального закону

Шифр «ГРОМАДЯНИН»

НЕПОВНОЛІТНІ І ПОКАРАННЯ –
КРІЗЬ ПРИЗМУ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ

ЗМІСТ

ВСТУП        3

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ ПОКАРАНЬ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ЗАСТОСОВАНІ ДО НЕПОВНОЛІТНІХ        7

РОЗДІЛ 2 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПОКАРАНЬ НЕПОВНОЛІТНІХ        15

ВИСНОВКИ        22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ        24

ДОДАТКИ        26

ВСТУП

Актуальність теми. Діти є тією частиною громадянського суспільства, від характеру соціалізації, виховання і освіти якої прямо залежить майбутнє будь-якого суспільства та його державності. Тому саме ця категорія потребує особливого підходу, знань та навиків при відправленні правосуддя та виконанні покарань. Проблема злочинності неповнолітніх залишається актуальною для всього світового співтовариства, щорічно більше 5 000 підлітків вчиняють кримінально протиправні діяння, ось чому протидія такому небезпечному явищу веде за собою необхідність ефективної системи покарань. В окремих випадках такі негативні явища як соціальна занедбаність чи відсутність чітких моральних орієнтирів зумовлюють вчинення неповнолітніми особами діянь, які ведуть за собою суспільно-небезпечні наслідки. При цьому, немає кордонів між соціальним статусом неповнолітніх правопорушників – ними стають як діти без батьківської опіки та постійного місця проживання, вихідці із неблагополучних сімей, так і особи з матеріально благополучних сімей.

Кримінальним законом чітко встановлено систему покарань неповнолітніх, що вміщує вичерпний перелік покарань та їх побудову у певному порядку за ступенем зростання їх суворості. Цей перелік порівняно із переліком покарань осіб, які досягли повноліття, є суттєво обмежений. Законодавець скорочує кількість основних видів покарань до 5 і тим самим має на думці створити більш сприятливе становище для неповнолітніх, посилаючись на вікові особливості, психологічну незрілість молоді. Фактично робиться акцент на заміщення каральних методів виховними та попереджувальними, однак, через цю зменшену кількість видів покарань на практиці виявляється широке застосування більш суворих покарань. Намагаючись досягти справедливого рішення щодо покарання неповнолітнього, який вчинив кримінальне правопорушення, виникає дилема: як знайти компромісний зв’язок між захистом суспільства та належним покаранням засудженого.

Дану тему аналізували та досліджували у власних працях такі вчені: А. А. Бакаєв, Н. Л. Березовська, В. М. Бурдін, О. В. Дащенко, А. О. Клевцов, В. А. Лелеков, Є. С. Назимко, Н. І. Остапенко, О. С. Яцун та інші.

І все ж порушена у цій науковій роботі проблема залишається у деяких аспектах невирішеною і потребує додаткового дослідження.

Метою роботи є на підставі поглибленого аналізу видів покарань, що можуть бути накладені на неповнолітніх, вироблення пропозицій щодо вдосконалення норм чинного КК України, що стосуються особливостей системи покарань цієї категорії осіб у порівнянні з системою покарань повнолітніх.

У роботі окреслено такі завдання: 

– проаналізувати особливості наявної системи покарань, що застосовуються до неповнолітніх;

– розробити пропозиції щодо покращення системи покарань неповнолітніх.

Базуючись на поставлених меті та завданнях роботи, об’єктом наукової роботи є система покарань за Кримінальним кодексом України.

Предметом роботи є система покарань неповнолітніх за Кримінальним кодексом України.

Методи дослідження обрано відповідно до мети та завдань наукової роботи, її об’єкта та предмета. Зокрема, у рамках роботи використовувалися у взаємозв’язку такі методи: порівняльно-правовий метод – для порівняння системи покарань неповнолітніх із системою покарань повнолітніх осіб, що дало можливість внести конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного КК України; статистичний метод – при аналізі сучасного стану підліткової злочинності; метод моделювання – при створенні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері системи покарань неповнолітніх; метод прогнозування – при створенні потенційної моделі змін, які можуть настати в результаті сформованих та розроблених у роботі пропозицій до законодавства.