Монiторинг та розслiдування порушення прав людини в умовах вiйськових конфлiктiв

МОНІТОРИНГ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ

В умовах військових конфліктів відбувається значна кількість злочинів, порушення гуманітарного права та в цілому - прав людини, які зачасту, не отримують належного фіксування через відсутність доступу незалежних спостерігачів, які б могли документувати всі порушення. При цьому, існує висока значимість організації різних методик моніторингу та розслідування порушень прав людини, але вони в основному досліджується або з відкритих даних, або з обмежених джерел.

Слід зазначити, що значимість моніторингу та спостереження за правами людини включається широке коло понять, яке охоплює собою поняття збирання, перевірки та використання інформації, що здійснюється з метою вирішення проблем дослідження та розслідування порушень прав людини. Те, що можна визначати як моніторинг – власне, спостереження, включає в себе різні аспекти дослідження ситуації військових конфліктів та мають основну ціль в збиранні відомостей про наявні інциденти порушень прав, а також безперервне спостереження за ходом подій в межах території військових конфліктів. Іноді, моніторинг є безпосередньо ускладненим військовими діями, проте органи, що здійснюють спостереження, самостійно залучають власне відвідування об'єктів у межах яких може здійснюватися порушення прав людини, в яких можна включати місця утримання, табори біженців органи моніторингу можуть проводити переговори з органами влади для отримання певних відомостей, в тому числі, від тих, що перебувають конкретно на території військових дій. В цілому, значимість поняття моніторингу прав людини є сукупністю засобів, які охоплюють категорії оцінки, збору фактів та іншу роботу, що пов'язана з фіксування стану прав людини та суміжне значення стану життєдіяльності людей на конкретному місці. Моніторинг прав людини визначається темпоральним характером, щодо дії його тривалості в часі і завжди пов'язаний з довготривалим спостереженням, зазвичай на протязі усього воєнного конфлікту.

Слід зазначити, що основною метою, яка ставиться як ціль проведення моніторингу, є недопущення та попередження усіх проявів порушень прав людини. Задача така складна та потребує значних зусиль, які не завжди можуть охоплюватися наявними засобами, які підвласні органам моніторингу, оскільки вони, зазвичай здійснюється на громадських засадах, або спеціалізованими державними органами, не маючи, як правило, постійного безпосереднього доступу до місць, в яких може здійснюватися потенційне порушення. При тому, для виконання цілей моніторингу, важлива не тільки участь в процесі безпосереднього нагляду за станом дотримання та порушення прав людини, а й вивчення таких питань, як причина порушень; які є рішення щодо запобігання та вирішення питань, а також визначення звітності щодо стану забезпечення прав людини при перебуванні в умовах військового конфлікту. Уточнюючи про суб'єкти здійснення моніторингу, слід зазначити, що його здійснюють такі державні органи, як національні служби омбудсмена, національні інститути з прав людини, відповідні регіональні та міжнародні інститути, такі як ОБСЄ, а також громадські організації, в тому числі, правозахисні та міжнародні, наприклад, як Гельсінська спілка. Участь суб'єктів моніторингу міжнародними та місцевими неурядовими організаціями є певним додатковим елементом, щодо включення їх до механізму захисту прав людини, яке визначається першочерговим обов'язком діяльністі держави.

Здійснення моніторингу прав людини в умовах воєнних конфліктів повинен здійснюватися з урахуванням відповідних міжнародних стандартів прав людини, а також включати положення національного законодавства з прав людини, положення міжнародного гуманітарного та кримінального (міжнародного кримінального) права. Особливістю військових конфліктів є те, що правові принципи забезпечення прав людини можуть зазнавати порушення з боку держави, організацій та приватних осіб та з приводу інших держав, організацій та приватних осіб.