Взаємозв’язок міжнародного кримінального права з національним кримінальним правом

Взаємозв’язок міжнародного кримінального права з національним кримінальним правом

Правова система, яка існує сьогодні в Україні, складалася протягом тривалого часу під впливом різноманітних факторів історичного, політичного, соціального, економічного та іншого характеру. Зазначене цілком стосується і кримінального права України як частини його цілісної правової системи. Як і в кримінальному законодавстві будь-якої держави, у кримінальному законодавстві України змішані елементи національно-самобутнього з елементами запозиченого чужого – це законодавство завжди розвивалося під певним впливом кримінального законодавства інших держав, а також під впливом міжнародного права, який з часом ставав усе більш потужним. Ні для кого не є таємницею, що забезпечення законності, рівності, судової незалежності, адекватності реакції на вчинений злочин та її швидкості є основними в системі владовідносин, що формують кримінально-правові норми.

Узгодження національних правових систем у сучасній Європі засноване саме на послідовному дотриманні зазначених принципів. Керуючись ними, сьогодні держави Європи вирішують ряд практичних завдань, звернення уваги до яких важливо і для побудови адекватної системи реагування в національному законодавстві. Проблема співвідношення міжнародного кримінального і внутрішньодержавного права носить підлеглий характер до проблеми співвідношення міжнародного та національного права. Вітчизняна доктрина міжнародного права виходить з того, що вони являють собою самостійні і особливі правові системи, які не підпорядковані одна одній. Проте міжнародне і національне право перебувають у постійній взаємодії, що опосередковується волею держав-учасників міжнародних відносин. З іншого боку, національне кримінальне право робить позитивний вплив на розробку та функціонування міжнародних договорів у боротьбі зі злочинністю. Крім того, на базі загальних принципів кримінального права держав будуються такі специфічні інститути міжнародного кримінального права, як співучасть, замах на злочин, злочинний наказ, призначення покарання та ін.

Основою для формування всіх названих інститутів було національне кримінальне право. Те ж саме можна сказати про порядок попереднього розслідування міжнародних злочинів, віддання до суду міжнародного військового трибуналу та інших кримінально-процесуальних питань, включених до статутів міжнародних судів з урахуванням національного законодавства. До їх числа відносяться: трансформація договірних норм в кримінальне законодавство країни, ратифікація та опублікування договорів відповідно до встановлених у законах держави правил, відповідність договорів загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, точність і конкретність міжнародних договорів з метою їх застосування національними судами і т. п. Найбільш важливим завданням гармонізації кримінально-правових відносин в Європі та Україні повинно бути, на наш погляд, продовження роботи над уніфікацією визначення злочинів міжнародного характеру, вироблення кримінально-правового тезаурусу, а також Науково-практичного посібника з застосування положень РЄ у галузі боротьби з транснаціональною організованою злочинністю, корупцією та злочинами міжнародного характеру. Свого часу така допомога щодо застосування положень Декларації ООН Основних принципів правосуддя для жертв злочинів та жертв зловживання владою було видано для політиків Комісією ООН з попередження злочинності та кримінального правосуддя. Вважаємо, що підготовка та розповсюдження таких коментарів буде дуже корисною як для молодих демократій, так і для країн з усталеним досвідом будівництва правових моделей соціального контролю над злочинністю. Сьогодні в усьому світі вчені стурбовані пошуками більш раціональної, гуманістичної моделі, зорієнтованої не тільки на конфлікт між державою і правопорушником, а й на компроміс між потерпілим, злочинцем і державою, на створення моделей, заснованих на інших, некараних підходах до призначення і застосування кримінального покарання.