Склад кримінального правопорушення та кваліфікація кримінальних правопорушень

Матеріали за темою 2.1.

«Склад кримінального правопорушення

та кваліфікація кримінальних правопорушень»

(4 години)

Питання для розгляду:

1. Поняття і значення складу кримінального правопорушення.

2. Елементи та ознаки складу кримінального правопорушення.

3. Види складів кримінальних правопорушень.

4. Кваліфікація кримінальних правопорушень.

1. Поняття і значення складу кримінального правопорушення

Склад кримінального правопорушення – це сукупність встановлених у законі про кримінальну відповідальність юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінально-протиправне. Таке визначення дає підстави вважати, що визнання того чи іншого суспільно небезпечного діяння кримінальним правопорушенням є виключним правом законодавця, тобто Верховної Ради України. Адже в цьому реалізується принцип: немає кримінального правопорушення без вказівки на те у законі про кримінальну відповідальність. 

Чинне кримінальне законодавство містить вичерпний перелік тих суспільно небезпечних діянь, що на даний час визначені як кримінально-протиправні. Таким чином, для визнання будь-якого суспільно небезпечного діяння кримінальним правопорушенням необхідно, щоб таке діяння було визначено законодавцем як кримінально-протиправне. Тільки у такому випадку за вчинення суспільно небезпечного діяння особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності та їй може бути призначене кримінальне покарання. Недотримання цього положення може розглядатися як порушення законності та обмеження прав і свобод громадян та їх законних інтересів.

Отже, лише законодавець у нормах закону про кримінальну відповідальність за допомогою закріплення відповідних об’єктивних і суб’єктивних ознак визначає, які з вчинених суспільно небезпечних діянь є кримінальними правопорушеннями. При цьому законодавець не намагається нормативно закріпити всю сукупність ознак конкретного кримінального правопорушення та в цьому і не має будь-якої потреби, оскільки значна кількість конкретних кримінальних правопорушень мають велику кількість ознак, які навіть за наявністю такого бажання законодавець не зможе використати при конструюванні відповідних кримінально-правових норм. Більш того, переважна кількість таких ознак взагалі безпосередньо не стосуються вирішення питання про кримінальну протиправність і караність того чи іншого діяння.

Отже враховуючи це, законодавець з усієї сукупності ознак, що характеризують те чи інше кримінальне правопорушення, виділяє найбільш важливі, суттєві, значущі та найбільш типові, що однаково притаманні всім кримінальним правопорушенням певного виду.

Таким чином, обсяг ознак, які характеризують відповідне конкретно вчинене кримінальне правопорушення, значно ширший за обсяг тих юридично значущих ознак, які визначають суспільно небезпечне діяння певного виду як кримінально-протиправне.

Водночас, склад кримінального правопорушення є більш широким поняттям, оскільки він містить характеристику не одного конкретного кримінального правопорушення, а всіх кримінальних правопорушень цього виду. Виходячи з цього, при встановленні ознак складу в конкретно вчиненому кримінальному правопорушенні необхідно йти не шляхом ототожнення таких ознак, а через їх виявлення у вчиненому діянні та зіставленні з ознаками (елементами) видового поняття складу кримінального правопорушення, закріпленого у законі про кримінальну відповідальність.

Формулюючи ознаки конкретного складу кримінального правопорушення, законодавець завжди виходить з тих, закріплених у нормах Загальної частини КК, ознак кримінального правопорушення, що мають загальний характер і входять до складу будь-якого конкретно вчиненого кримінального правопорушення. Такий підхід завжди стосується вимог щодо суб’єкта кримінального правопорушення або суб’єктивної сторони діяння (ст. ст. 18, 19 і 22, 24 і 25 КК), наприклад, вимоги, що ставляться до загального суб’єкта кримінального правопорушення (фізична, осудна особа, яка досягла визначеного в законі віку). Такий підхід при конструюванні відповідних кримінально-правових норм дозволяє не дублювати кожного разу вимоги, що стосуються загальної характеристики суб’єкта або суб’єктивної сторони кримінального правопорушення. Адже сама логіка підказує, що немає необхідності у кожній статті КК України розкривати зміст цих елементів.