Методологія правової науки

МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

КАФЕДРА ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

КУРСОВА РОБОТА

МЕТОДОЛОГІЯ ПРАВОВОЇ НАУКИ

З навчальної дисципліни «Теорія держави і права»

                                                                                Виконав: студент групи ПІ-13, Костюк В. В.

Науковий керівник: к. ю. н.,

асистент Любченко М. І.

Полтава

2019

Зміст

1.Методологія і методи в пізнанні держави і права . . . . . . . . . . . . . . . 3

2.Загальні (філософські) підходи до дослідження держави і права  13

3.Загальнонаукові методи пізнання держави і права . . . . . . . . . . . . 19

4.Спеціальні та власні методи правознавства . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  24

Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  25

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

                                                                                                      3

1.Методологія і методи в пізнанні держави і права

        Методологія теорії права і держави (від грец. “methodos”- метод, “logos”  - вчення) — система загальних підходів, принципів, методів, способів і засобів пізнання права і держави, реалізованих на основі знань про закономірності  їхнього застосування за допомогою сукупності юридичних понять і категорій, а також вчення про теоретичні основи їхнього пізнавального використання. [7, c. 8]

        До структури методології теорії держави і права входять такі елементи:

• Загальний підхід. Загальний підхід ще називають філософським, оскільки він переважає. Однак крім загальних засобів філософського і напівнаукового плану в теорію права і держави залучаються загальні засоби інших наук (політології, соціллогії, кібернетики, інформатики та ін.), що визначають принципову загальну орієнтацію наукового пізнання, його ракурс, аспект. Підхід не нормує саме пізнання, як це робить метод, проте задає відповідн програму його методологічного забезпечення (антропологічний, аксіологічний, матеріальний, системний, соціокультурний, синергентичний, функціонально-інструментальний, інформаційний, комунікативний, феноменологічний, герменевтичний та ін.). [7, c. 9]
• Принцип. Принцип, як і загальний підхід, є ширшим за метод, слугує загальноприйнятою нормою-ідеєю професійного правового мислення найвищого авторитету і виступає основною засадою здійснення пізнання саме за такими, а не за іншими законами, тобто за законами єдності, сполучення системності відповідних способів пізнання між собою ( принцип єдності логічного й історичного, емпіричного і теоретичного, конкретного й абстрактного та ін.) своєю незаперечністю принципи покликані забезпечити концептувальність дослідження. [7, c. 9] Кожний з загальних підходів реалізується на основі своїх принципів.
• Метод. Метод є комплексом конкретних засобів і способів пізнання закономірностей виникнення, системного структування та функціонування права і держави. Тут засоби виступають як інструмент знаряддя дії — від системи і комбінації використовуваних засобів (емпіричних і теоретичних),

4

а також способів їх сполучення залежить спрямованість і рівень пізнавальної діяльності. [7, c. 10] Способи пізнання є системологічних прийомів, що допомагають досягти певних результатів ( дедукція, індукція, аналіз і синтез, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного і навпаки тощо) та задають метод, який має відповідати об'єкту дослідження, рівню пізнання і бути теоретично обґрунтованим. [7, c. 10]

        Теорія права і держави не обмежується власними (спеціальними) методами, а виходить за їх межі, залучає до дослідження загальні підходи, які виражають зв'язок із суспільною практикою, з іншими науками (філософією, соціологією, політолотогією, економічною теорією тощо), задіюють їхні можливості. [3, c. 11] Завдяки освоєнню елементів методів інших наук, так званій міждисциплінарній “методологічній” трансляції, відбувається оновлення, удосконалення методів теорії права і держави за рахунок освоєння елементів методів інших наук. Проте залучення загальних дослідницьких підходів як результату методологічної трансляції між юридичними й іншими науками не є механічним і безмежним: перш ніж елементи методів інших наук набувають статусу загальних дослідницьких підходів у теорії права і держави, вони мають бути адаптовані (пристосовані) і творчо переосмислені. [3, c. 11] Загальні дослідницькі підходи  визначають фронтальну стратегію дослідження, актуалізуються цілями і завданнями конкретних проблем, що виникають у межах теорії права і держави, коли виявляється недостатність її власних методів, але не підмінюють їх собою. [3, c. 12] Більшість загальних підходів виникає в результаті “методологічної трансляції” між філософією й теорією держави і права. Як правило, значущими серед них є загально-світоглядні (філософські) підходи, але не можна применшувати вагомості й інших підходів. [3, c. 12]