Правоохоронна діяльність. Судові та првоохоронні органи

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ………………………………………………………………………5

1.1. Поняття, зміст і принципи правоохоронної діяльності………………………5

1.2. Основні ознаки правоохоронної діяльності…………………………...............9

1.3.Співвідношення правоохоронної та правозахисної діяльності……………...11

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СУБ’ЄКТИ,ЩО ЇЇ ЗДІЙСНЮЮТЬ…………………………………………….17

2.1. Загальна характеристика видів правоохоронної діяльності………………...17

2.2. Поняття та система правоохоронних органів України……………………...19

РОЗДІЛ 3. ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ……………….21

3.1. Система органів що здійснюють правоохоронну діяльність……………….21

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….25

Список використаних джерел…………………………………………………...28                      

ВСТУП

Термін «правоохоронна діяльність» досить часто зустрічається у сучасній юридичній літературі. Проте єдиного підходу до визначення цього поняття та його ознак у правовій науці немає, що спричиняє численні дискусії з цього приводу. Ускладнюється ситуація відсутністю законодавчо визначеного поняття «правоохоронна діяльність», змісту та ознак, що йому притаманні.

Державні органи, поряд з виконанням завдань охорони законності та правопорядку, наділяються функціями забезпечення зовнішньої та внутрішньої безпеки, економічного та політичного співробітництва, будівництва, культури, науки, освіти тощо. Для виділення з великого різноманіття державних органів тих, які займаються саме правоохоронною діяльністю, слід визначити їх ознаки. До них належать: владний характер захисту суспільних відносин компетентними органами; визначеність діяльності у регламентованих законом процедурних межах і формах; можливість застосування заходів державного примусу; здійснення правоохоронної діяльності спеціально уповноваженими државними органами, які комплектуються кваліфікованими фахівцями, прважно юриситами.

Актуальність теми. Потреба у визначенні правоохоронної діяльності виникла внаслідок того, що в Конституції України проголошено: Україна є "соціальна, правова" держава, серед органів якої дедалі більше виникають паралельні, зовні ідентичні функції та завдання з контролю, захисту й охорони прав людини, інтересів громадянського суспільства й самої держави. Вона взяла на себе обов'язок охороняти людину й суспільство від негативних проявів, соціальних відхилень. Поняття правоохоронної діяльності широко використовують у правовій і соціально-політичній літературі. Структурно до системи правоохоронної діяльності належать такі напрями: діяльність із забезпечення охорони учасників кримінального судочинства; діяльність органів прокуратури; діяльність із виявлення, запобігання та розслідування злочинів; діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону й охорони правопорядку. Кожний напрям правоохоронної діяльності має суттєві особливості. Цим пояснюють наявність так званих "силових структур", субординацію всередині правоохоронних органів, певних організаційних та інформаційних зв'язків між ними, автономне, тобто незалежне одне від одного, відомче регулювання оперативної діяльності й управління.

Обєкти дослідження. Об’єктом дослідження є правоохоронна діяльність як явище правової дійсності.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти поняття правоохоронної діяьності та її видів.

Мета дослідження. Метою досліджння є повністю зрозуміти поняття правоохоронної діяльності та визначити її види.

Методи дослідження. Теоретичною основою є наукові праці на тему «Правоохоронна діяльність», «Судові та првоохоронні органи».

 Нормативною базою курсової є Конституція України, Закони України  «Про охоронну діяльність», а також ряд інших законів та підзаконних нормативно-правових актів органів державної влади.