Поняття та правовi засади нотарiальноi дiяльностi

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Правова основа нотаріальної діяльності в Україні

Нотаріат України відіграє важливу роль у здійсненні правозахисної та правоохоронної функції. Захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, запобігання правопорушення – є основним завданням нотаріату, авторитет і значення якого невпинно зростає в нинішніх умовах кардинального реформування соціально-економічних відносин. Його діяльність має великий вплив на різні сторони суспільного життя країни, на нормальне функціонування цивільного обороту. Так, нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Стаття 92 Конституції наголошує, що виключно законами України визначається організація і діяльність нотаріату та ставить її на один рівень з судоустроєм, судочинством, статусом суддів, засадами судової експертизи, організацією та діяльністю прокуратури, органів дізнання і слідства, органів і установ виконання покарань [6].

Основним нормативно-правовим актом, що регламентує нотаріальну діяльність, є Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року, що набув чинності з 1 січня 1994 року [15]. Цей закон встановлює порядок правового регулювання діяльності органів нотаріату та порядок вчинення ними нотаріальних дій.

Статтею 2 Закону України «Про нотаріат» установлено, що правову основу діяльності нотаріату в Україні становлять Конституція, Закон України «Про нотаріат» та інші законодавчі акти України.

Для того, щоб здійснювати нотаріальну діяльність на професійній основі, суб’єкт такої діяльності повинен відповідати певним вимогам, які визначають його компетентність і кваліфікованість.

Також, у своїй діяльності нотаріус керується положеннями Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 [11]; Наказу Міністерства юстиції України від 07.07.2014 № 1066/5 «Про забезпечення організації доступності населення до нотаріальних послуг та поліпшення роботи з надання таких послуг», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 липня 2014 р. за № 734/25511 [12]; Наказу Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613 [14] та ін.

Як носій публічної функції, спеціально уповноважений державою на створення актів особливої юридичної та доказової сили, нотаріус повинен гарантувати цілісність акту, його законність, ефективність і незмінність у часі. При цьому принципи неупередженості, незалежності і недискримінації повинні завжди підтримуватися як невід’ємні і незамінні цінності нотаріальної професії.

1.2 Організаційно-структурна побудова нотаріату

Організація як одна із функцій управління – діяльність з упорядкування (налагодження) системи управління – має на меті підвищення рівня організованості цієї системи через: створення, підтримання, функціонування та подальший розвиток організаційних структур управління; здійснення організуючого впливу суб’єкта на об’єкт управління з метою впорядкування та узгодження зв’язків між елементами системи; забезпечення взаємодії частин системи тощо.

Зміст організації нотаріату полягає в упорядковуючому впливі на нього з боку уповноважених органів. Такий вплив спрямований на впорядкування самої системи нотаріату, а також встановлення певних правил здійснення нотаріальної діяльності та контролю за виконанням цих правил. Упорядкування