Договiр про спiльну дiяльнiсть: цивiльно-правова характеристика

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: ДОГОВІР ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА

Київ  2016

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

1.1. Виникнення та розвиток договірних відносин спільної діяльності………7

1.2. Поняття, ознаки та особливості договору про спільну діяльність...…….12

1.3. Види договорів про спільну діяльність……………………………………22

Висновки до розділу 1…………………………………………………………...30

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ДОГОВОРУ ТА ПОРЯДОК ЙОГО УКЛАДАННЯ

2.1. Умови договору про спільну діяльність…………………………….….….32

2.2. Укладення договору про спільну діяльність………………………………44

2.3. Зміна, розірвання та припинення договору про спільну діяльність……..48

Висновки до розділу 2…………………………………………………………...54

РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ ЧИ НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

3.1. Підстави відповідальності сторін за договором про спільну діяльність..56

3.2. Правові наслідки порушення договору про спільну діяльність…………68

Висновки до розділу 3…………………………………………………………...73

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..75

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….…80

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток економічних і соціальних потреб породжує необхідність об’єднання майна і діяльності людей для досягнення ними спільної мети. Таке добровільне об’єднання являє собою договір учасників, що взаємно зобов’язує їх до певних дій (щодо передачі майнових вкладів і подальшої узгодженої діяльності), тобто тягне за собою виникнення між ними зобов’язально-правових відносин. Учасники, які здійснюють спільну діяльність, ставлять одну й ту саму мету (побудувати будинок, школу, т.д.), для досягнення якої вони об’єднують свої спільні зусилля і вносять певні майнові вклади, тобто сама спільна діяльність є для учасників договору не самоціллю, а лише засобом досягнення певного результату, настання якого вони прагнуть разом.

Зміни, що відбулися в регулюванні договірних відносин на законодавчому рівні, стали прикладом ефективності реалізації диспозитивного методу регулювання приватно-правових відносин. За чинним цивільним законодавством цивільно-правовий договір є одним із засобів регулювання суспільних відносин, джерелом цивільного права, способом усунення прогалин у законодавстві.

Відносини спільної діяльності мають досить широке розповсюдження в різних сферах. Це обумовлюється тим, що договір про спільну діяльність є ефективною формою здійснення підприємницької та інших видів діяльності. По-перше, у відповідності до умов цього договору його учасники об’єднують свої зусилля задля досягнення спільної мети. За цією ознакою він вигідно відрізняється від переважної більшості інших цивільно-правових договорів, у яких такої співпраці і об’єднання зусиль сторін не відбувається. По-друге, незважаючи на об’єднання зусиль та майна, учасники договору про спільну діяльність залишаються юридично самостійними суб’єктами. Саме це є перевагою даної договірної конструкції, порівняно зі спільною діяльністю, що здійснюється у межах єдиного суб’єкта – юридичної особи. По-третє, процес здійснення спільної діяльності не ускладнюється процедурами розробки установчих документів, державної реєстрації створення та припинення нового суб’єкта права тощо. Отже, така законодавча модель побудови прав і обов’язків суб’єктів спільної діяльності є більш гнучкою та пристосованою до сучасних потреб економіки.