Заїченко проти України

У справі Заїченко проти України, у випадках, які стосуються позбавлення свободи, позов до держави про відшкодування шкоди не є засобом правового захисту, який має бути використаний, оскільки право не бути позбавленим свободи. Більше того, будучі засобом правового захисту суто компенсаційного характеру, цивільний позов щодо відшкодування шкоди не може забезпечити звільнення заявника, якщо позбавлення його свободи було незаконним. Відповідно, цивільний позов про відшкодування шкоди зазвичай не матиме стосунку до питання вичерпання національних засобів правового захисту у зв’язку зі скаргою заявника. З цього правила можуть бути винятки.

Так, скарги на короткострокове позбавлення свободи або певні види недотримання формальних вимог національного законодавства щодо затримання можуть бути адекватно захищені шляхом застосування ретроспективного засобу правового захисту .  Повертаючись до цієї справи,  заявник не мав можливості оскаржити постанову Красногвардійського суду від 23 липня 2009 року, якою призначалась його стаціонарна судово-психіатрична експертиза. Крім того, жодних, доступних заявникові, механізмів, які здатних забезпечити його звільнення з психіатричної лікарні не було. Відповідно, у заявника не було превентивних засобів правового захисту, які він міг би вичерпати.

Проте він дійсно звертався за відшкодуванням – після того, як його було виписано з психіатричної лікарні – та подав кілька адміністративних і цивільних позовів у зв’язку з примусовим триманням його у зазначеному закладі. Жодне з цих проваджень не завершилося ухваленням остаточного судового рішення за результатами розгляду його позову по суті. Перше питання, на яке необхідно відповісти – чи можна за обставин вказаної справи вважати зазначені вище провадження ефективним національним засобом правового захисту. Якщо відповідь позитивна, тоді наступне питання – чи можна, як пропонував Уряд, дорікати заявникові за те, що суди не розглянули його позов. Скарга заявника стосується його тримання у психіатричній лікарні впродовж двадцяти п’яти днів тому порушує більш серйозні питання, ніж просто процесуальні недоліки.