Відкладене правосуддя: справа «Бурмич та інших проти України». Що отримають заявники?

Міністерство освіти і науки України

ТОВ «Академія адвокатури України»

Навчальна дисципліна:

Тема есе: «Відкладене правосуддя: справа «Бурмич та інших проти України».

 Що отримають заявники?»

                                                              Викладач: Давиденко Олександр Ігорович

                                                      Виконала студентка: Негода Валентина Іванівна

                                                                                           4 курс з.ф.н.

місто Київ

2018  рік

Досліджено рішення Великої Палати  Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13 та інші) від 12 жовтня 2017 року щодо констатації структурної проблеми – невиконання остаточних рішень національних судів України, приділено увагу можливим наслідкам  для заявників по вказаній справі.

Ключові слова: Європейський суд з прав людини, рішення Європейського суду з прав людини,  «Бурмич та інші проти України», невиконання рішення суду, принцип субсидарності.

«Я дізнався, як працює судова система: вона не працює.»

Джуліан Асанж

19 квітня 2018 року перший заступник Міністра юстиції України Наталія Бернацька  в інтерв’ю Інтернет-виданню  «LB.UA» заявила про відсутність заборгованості уряду України станом на 2018 рік  за рішеннями з Європейського суду з прав людини [8].

Проте, чи насправді це так в контексті прийняття  12 жовтня 2017 року Великою Палатою Європейського суду з прав людини рішення по справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13 та інші) і  які подальші перспективи у всіх заявників по вказаній справі щодо справедливої сатисфакції?  

        Пройшов рік з часу прийняття  рішення по справі «Бурмич та інші проти України».  Незважаючи на те, що для широкого загалу доступний його неофіційний переклад (Верховний Суд користується автентичним перекладом, наданим Міністерством юстиції України),  воно було  предметом численних дискусій, круглих столів, нарад,  звітів,  публікацій, тощо і мало наслідком  створення підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини в рамках  комітету Верховної Ради України з  питань правової політики і правосуддя.  

Велика кількість правників  вважає що вказане рішення є  перемогою для 12 148  заявників по справі «Бурмич та інші проти України».  Всі вони отримають присуджені національними судами  суми, моральна компенсація кожному з них  складе по 2 000 євро, строки по забезпеченню виплат  заявникам складають 3 місяці, причому за прострочення сплати, Комітетом міністрів Ради Європи буде виставлена пеня в розмірі 3%.  Таким чином Україна повинна буде компенсувати заявникам приблизно 25 000 000 мільйонів євро за спричинену моральну шкоду, а основні виплати за невиконані рішення національних судів, за приблизними оцінками, складуть мільярди гривень.

        Не претендуючи на повне розкриття теми дослідження, принаймні через опрацювання  наявного у відкритому доступі неофіційного перекладу рішення по справі «Бурмич та інші проти України», наданого Секретаріатом Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини [1],   коротко про зазначене рішення, зокрема  щодо  примарності перспектив отримання «переможцями» по справі «Бурмич та інші проти України» належного відшкодування від держави.

        Стан невиконання судових рішень в Україні фактично «переповнив чашу терпіння» Європейського суду з прав людини.

Проблема невиконання Україною остаточних рішень національних судів була констатована під час  розгляду Європейським суду з прав людини в справах:  «Жовнер проти України» (заява № 56848/00 від 29 червня 2004 року) [3, пункти 33-40];   «Войтенко проти України» (заява № 18966/02 від 29 червня 2004 року) [4, пункти 37-43] і з часом стала не винятком, а поганою традицією.

Через невжиття дієвих і ефективних заходів щодо подолання проблеми  невиконання рішень національних судів Урядом України  кількість скарг  до Європейського суду з прав людини з цих підстав почала збільшуватись,  що мало наслідком  застосування  Європейським судом з прав людини процедури пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, далі  - «справа Іванова») [2].