Адміністративний процес

ЗМІСТ

ВСТУП        2

РОЗДІЛ 1 .ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ЗАСТОСУВАННЯ ПОНЯТЬ «АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС» ТА «АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕДУРА»        3

РОЗДІЛ 2. СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕДУРА» ТА «АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС»        8

ВИСНОВКИ        16

ВСТУП

Тема співвідношення категорій "адміністративний процес" та "адміністративна процедура" є актуальною, особливо в контексті правового регулювання взаємодії державних органів з громадянами та організаціями.

Адміністративний процес - це загальна назва процедур та механізмів, які застосовуються державними органами для вирішення адміністративних справ та конфліктів. Адміністративна процедура - це конкретний порядок проведення адміністративного процесу, який визначається законом або іншими нормативними актами. Однією з головних проблем, які виникають у зв'язку зі співвідношенням цих категорій, є неоднозначність та розбіжності в їх тлумаченні. Також існує ризик дублювання процедур та процесів, що може призвести до зайвих витрат часу та ресурсів.

Отже, вивчення співвідношення категорій "адміністративний процес" та "адміністративна процедура" є важливим для вдосконалення правового регулювання взаємодії державних органів з громадянами та організаціями та покращення якості надання адміністративних послуг.

Протягом останніх десяти років переважна більшість вчених-адміністративістів обговорювали питання адміністративних процедур і зв’язку між цією концепцією та адміністративними процедурами. Серед авторів, які приділяли особливу увагу цьому напряму досліджень, варто звернути увагу на В. Б. Авер’янову, Т. О. Коломоєць, О. В. Кузьменко, Р. С. Мельник, О. І. Миколенко, А. Ю. Осадчого, В. П. Тимощук, М. М. Тищенко, С. Г. Стеценко.

РОЗДІЛ 1 .ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ЗАСТОСУВАННЯ ПОНЯТЬ «АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС» ТА «АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕДУРА»

В історичному плані наукові погляди вітчизняних вчених переважно формувалися під впливом розвитку радянського адміністративного права, а особливої ​​єдності в адміністративно-процесуальному праві не було.

 Вироблені адміністративістами радянського періоду два погляди на адміністративну процедуру – широкий і вузький – були перенесені в новий підручник українського адміністративного права [1, С. 10]

. Водночас слід зазначити, що до цього питання в навчальних курсах професор М.М.Тищенко звертався ще у 2004 році (ще до прийняття та набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України), зазначаючи, що навіть випадки оскарження в адміністративних судах, хоча спочатку для позначення цього явища використовувався термін адміністративна процедура [1, с.  478]. Інакше кажучи, ставиться під сумнів доцільність розгляду поняття адміністративної процедури в широкому та вузькому розумінні, хоча в українських підручниках продовжує наголошуватися на цьому поділі.

 Тому, враховуючи ці дві історичні причини, співвідношення адміністративного процесу та поняття адміністративної процедури досі залишається предметом дискусій серед вітчизняних науковців. У цьому напрямку, звичайно, ви можете повернутися до латинських витоків слів процес і процедура і шукати там відмінності та особливості кожного терміна. Але чи принесе таке дослідження плоди в контексті адміністративного права, яке сформувалося не в Стародавньому Римі, а в ХІХ і особливо ХХ століттях нашого часу?

 Тому звернемося до зарубіжного досвіду використання терміна «адміністративна процедура» та «адміністративна процедура» у правовій доктрині, законодавчому акті та правозастосовній практиці. З огляду на оптимальне вирішення цієї проблеми порівняльно-правові дослідження є важливими, особливо в країнах, де адміністративне право добре розвинене та традиційно застосовується. Проте навіть короткий огляд цих країн показує, що вони використовують дуже різні підходи.

 У Франції, яка вважається батьківщиною адміністративного права, для позначення процедури вирішення спорів в адміністративному судочинстві використовується термін «процедура адміністративного змісту» (procedureadministrative contentieuese) [2, с.13]. Тобто термін процедура вживається не лише щодо частини, яка визначає послідовність діяльності державного управління, а й щодо адміністративних судів.