Епіфітотії та умови їх винекнення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний  університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра фітопатології

Курсова робота

З дисципліни: загальна фітопатологія

На тему:

"Епіфітотії та умови їх винекнення"

Виконала:

Студентка 3 групи 2 курсу

Факультету захисту рослин

Яременко Юлія

Перевірив:

Кирик М.М.

м. Київ

План

1. Вступ.
2. Поняття про хвороби рослин.
3. Поняття про епіфітотій, його види та умови розвитку.
4. Біологічні особливості розвитку патогена та збудника
5. Методи і заходи запобігання розвитку епіфітотій.
6. Висновок.

Вступ

Епіфітотія — широке розповсюдження інфекційної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на даній території.

Хвороби сільськогосподарських культур спричиняють значні недобори і втрати врожаю. Шкода від них може бути як відкритою, так і прихованою, знижується як кількість, так і якість врожаю. Так, у світовому масштабі ці втрати становлять понад 30 млрд. доларів, тобто близько 16% вартості валового врожаю. Середньорічний недобір світового врожаю зернових культур становить близько 26 млн.т.(цією кількістю зерна щорічно можна було б нагодувати близько 100 млн. осіб). У результаті розвитку хвороб недобір врожаю коренів цукрових буряків в Україні щороку становить в середньому понад 900 тис.т.,а втрати врожаю картоплі лише від фітофторозу становлять близько 1млн т. бульб (біля 10% від валових зборів бульб).

Наведені вище приклади свідчать про важливість не допускання епіфітотії на посівах.

 Зовнішніми ознаками неблагополуччя рослин служать:

1. в'янення;
2. деформація  пагонів;
3.  зміна забарвлення листя;
4. розм'якшення тканин і ін.

 Якщо ознаки захворювання охоплюють значне число рослин на великій площі, говорять про епіфітотії.

Поняття про хвороби рослин

Під хворобою рослини розуміють порушення нормальних фізіологічних функцій, яке виникає під впливом патогену (збудника хвороби) або несприят- ливих умов середовища та приводить до зниження продуктивності або повної загибелі рослини. Інтенсивність розвитку хвороби залежить від патогенності її збудника, стійкості рослини та умов навколишнього середовища. В залежності від умов навколишнього середовища хвороба може або зату- хати, або розвиватися більш інтенсивно. Тому вивчення взаємодії між ланками цього ланцюжку дає можливість виявити шляхи управління патологічним про- цесом, а іноді й попередити його розвиток. Патологічний процес - це зміни в життєдіяльності рослин, що виникають в результаті хвороби і супроводжуються характерними порушеннями фізіологічних функцій органів та викликають анатомоморфологічні зміни. Найхарактернішими фізіологічними порушеннями є:

•  порушення процесів фотосинтезу (загальне зниження фотосинтетичної активності при короткочасної активації на початкових стадіях ураження органі- зму патогеном);
•  порушення ферментативних процесів (внаслідок гідролізу не вистачає білкового матеріалу для побудови ферментів, що зумовлює зниження фермента- тивних процесів);
• порушення проникливості мембран клітин;
• порушення осмотичного тиску клітини (зменшення осмотичного тиску в  клітинах);
•  порушення процесів дихання (різка активізація дихальних процесів швидко виснажує енергетичні ресурси рослини, порушуючи хід всього метаболізму);
•  порушення вуглеводного та білкового обміну (відбувається виснаження  організму відносно вуглеводів та білків внаслідок інтенсивного їх споживання);
•   порушення водного балансу (обезводнення організму);
•  порушення хімізму клітин;
•   порушення синтезу будівельних, запасних та ростових речовин (посилення гідролізу запасних речовин, ослаблення або припинення біосинтезу).

Фізіологічні порушення приводять до анатомо-морфологічних змін:

• гіпертрофії - збільшення розмірів та зміна форми клітин;
• гіперплазії - збільшення кількості клітин без змін їхнього об’єму;
•  гіпоплазії - зменшення кількості та розмірів клітин;
•  некрозу - відмирання окремих клітин та ділянок тканин;
• дегенерація клітин - перетворення клітин на маси речовини різного хімічного складу, які накопичуються в рослині і можуть виділятися на поверхню тканин (виділення камеді, або гомоз, у вишні, сливи).  
• мацерації - розм’якшення та розпад тканин.

Анатомо-морфологічні зміни, які відбуваються всередині рослин, зовні проявляються у вигляді некротичних плям, гнилей (сухих та мокрих), пухлин, наростів, деформації квітів, плодів або листя.

Фізіологічні порушення різко зменшують кількість врожаю, а структурні (анатомо-морфологічні) - погіршують його якість.

1.Ґрунтові (кореневі) інфекції. Провідне значення в циклі розвитку збудника і зараження рослин мають ґрунт і рослинні залишки, де збудники зберігаються у стані спокою. Підгрупи: