Особливості клінічної картини, лабораторних та інструментальних методів діагностики залізодефіцитної анемії

70.Особливості клінічної картини, лабораторних та інструментальних методів діагностики залізодефіцитної анемії. Принципи та критерії ефективного лікування.

Залізодефіцитна анемія (ЗДА) – клініко-гематологічний синдром, обумовлений дефіцитом заліза в організмі, який призводить до порушення синтезу гемоглобіну. Вона призводить до постачання меншої кількості кисню в організм.

Клініка. В клінічній картині ЗДА виділяють синдроми:
1. Анемічний синдром – загальна слабкість, підвищена втомлюваність, головокружіння, запаморочення, головний біль, шум у вухах, «мушки» перед очима, серцебиття, задишка під час фізичного навантаження. За відсутності корекції заліза в організмі і посиленні анемічного синдрому приєднуються гемодинамічні порушення. Посилюється задишка, серцебиття, з’являються біль в грудній клітці та набряки. Об’єктивно приєднуються блідість шкіри та видимих слизових оболонок, розширення лівої межі серцевої тупості вліво, послаблюються тони серця, з’являється систолічний шум на верхівці серця та легеневій артерії, «шум вовчка» – на яремній вені, тахікардія, гіпотензія. На ЕКГ спостерігаються зміни, які характерні для порушення фази реполяризації – зниження зубця Т та інтервалу ST. Вищенаведені ознаки характеризують метаболічну кардіоміопатію з подальшим розвитком серцевої недостатності.
2. Сидеропенічний синдром виникає внаслідок дефіциту заліза у тканинах. Тканинний фонд - це перш за все залізо міоглобіну та ферментів, що беруть участь в окисно-відновних процесах (цитохромоксидази, сукцинатдегідрогенази та інших). Зменшення кількості заліза в цьому фонді впливає на тканинне дихання клітин і стан всіх тканин організму. Гіпосидероз виявляють переважно в таких органах:

• -  шкіра та її придатки, слизові оболонки (сухість та потоншення шкіри, ламкість і поперечна смугастість, ложкоподібна ввігнутість нігтів - койлоніхії, витончення та випадіння волосся, ангулярний стоматит – виразки і тріщини у кутках роту);
• -  травний канал (зниження і спотворення апетиту (пагофагія) - бажання їсти землю, крейду, вапно, зубну пасту, багато морозива та льоду); дисфагія - порушення ковтання через утворення стравохідних перетинок (синдром Пламмера-Вінсона); печія язика, який стає воскоподібним, блискучим; атрофія сосочків язика «географічний язик», атрофія слизової оболонки шлунка та кишечника, запор або діарея);
• -  нервова система (швидка втомлюваність, зниження пам’яті, працездатності, неуважність, головний біль, запаморочення, зниження інтелектуальних можливостей, парестезії);
• -  серцево-судинна система (тахікардія, діастолічна дисфункція, часті суправентрикулярні і шлуночкові аритмії, особливо у пацієнтів похилого віку);
• -  дихальна система (атрофічні зміни слизових оболонок верхніх і нижніх дихальних шляхів – фарингіт, трахеїт, бронхіт, порушення нюху – пристасть до запаху бензину, ацетону, фарби і т.д.).

Спостерігається ослаблення мʹязів (порушення тонусу сфінктерів). Через порушення синтезу колагену склери потоншуються і крізь них починають просвічуватися судинні сплетіння chorioidea, що створює ефект «синяви» склер (симптом Ослера). При дефіциті заліза під час огляду спостерігають специфічну блідість шкіри з алебастровим або зеленкуватим відтінком, що стало основою для назви «хлороз». Порушується терморегуляція (тривалий субфебрилітет). Внаслідок недостатності заліза порушується мієлінізація нервових стовбурів, відзначено зниження електричної активності в півкулях і потиличних частках головного мозку. При зниженні кількості заліза погіршується функція імунної системи, внаслідок чого у пацієнтів часто виникають гострі респіраторні вірусні інфекції, зменшується проліферативна активність лімфоцитів і синтез інтерлейкіну. У дітей відмічається затримка росту та розвитку організму.