Фінансовий стан банку та особливості його діагностики (оцінки)

РЕФЕРАТ

На тему: «Фінансовий стан банку та особливості його діагностики (оцінки)».

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Визначення фінансового стану банку та особливостей його оцінки.

2. Специфіка, принципи та моделі діагностики (оцінки) та фактори, що впливають на фінансовий стан банку.

3. Методи рейтингової оцінки фінансового стану банку.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

На сьогодні ми визначаємо сучасну економіку як кредитну або грошову. Не існує жодної підприємницької структури в якої немає фінансових відносин із іншими структурами (такі як: держава, клієнти банку, партнери і, навіть, конкуренти тощо).

Треба пам’ятати, що завдяки фінансовому стану банку визначається його конкурентоспроможність в ділової співпраці, оцінює економічні інтереси банку та його партнерів по грошовим відносинам.

В умовах триваючої фінансової нестабільності на ринку і, взагалі, кризи у банках, проблема визначення надійності набуває значної актуальності, так як необхідно зробити ретельну та зважену оцінку того чи іншого банку, зробити фінансову систему найбільш зрозумілою для користувача.

Аналіз є найкращим засобом об’єктивної достовірності фінансового стану банку, він суттєво допомагає відстежувати напрямок його розвитку, зробити повне оцінювання виконання плану з надходження грошових коштів та розпорядження ними з метою покращення фінансового стану на основі вивчення взаємозв’язку між різними показниками (фінансова, виробнича та комерційна діяльність).

В сучасних умовах економіки, можливість залучення додаткових коштів для банків зумовлена їх фінансовою стійкістю. Тому, значення і роль аналізу фінансового стану банку істотно зростає.

1. Визначення фінансового стану банку та особливостей його оцінки.

Банк – юридична організація, що на підставі своєї ліцензії має виключне право надання банківських послуг, та відомості про нього внесені до Державного реєстру банків. Банки можуть залучати кошти від юридичних і фізичних осіб і від свого ім’я розміщати їх на умовах повернення і платності, а також здійснювати багато інших банківських операцій націлених на прибуток. Діяльність банків носить двоїстий характер. З одного боку, банки – це комерційні підприємства, а з другого – це один з головних соціальних інститутів. Зацікавленість банків полягає у отриманні максимальної кількості прибутку.  Акціонерні банки є основною ланкою фінансової інфраструктури: банківська система, поряд з бюджетною, покликана забезпечувати стабільні умови коректного функціонування держави й підвищувати рівень життя населення. Ці дві сторони діяльності банків взаємозалежні і перебувають у сфері уваги держави й громадськості.

Акціонерним банком визнається господарське товариство, статутний капітал якого поділено на певну кількість часток той самої номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. [4]

Банківська система – це невід’ємний елемент ринкової економіки. Як ми знаємо, банки виступають у ролі посередників у перерозподілі грошових коштів, що дозволяє підвищувати ефективність виробництва та допомагають підприємствам функціонувати краще та простіше. Головною метою банку є максимізація прибутку, це відбувається за рахунок залучення багатої кількості нових клієнтів, також за надання нових та класичних банківських послуг, та, насамперед, відкриття нових філій та відділень.

На сьогодні головними критеріями при виборі акціонерного банку є надійність та прибутковість, саме це й впливає на клієнта при виборі банку. Світова криза призвела до нестійкості ринку фінансових послуг, погіршення кредитної ситуації та й взагалі фінансового стану великої кількості банків. У цих умовах – акціонерні банки працюють у підвищеній ризиковості. В умовах невпевненості такі банки зустрічаються з відтоком внесених клієнтами депозитів, що може стати одним із найважливіших факторів, що призводять до банкрутства.