Контрольная работа по "Психиатрии"

1. Емоційні розлади, їх види та специфічність при різних захворюваннях.

1. Види порушень емоцій:

1. Кількісні порушення емоцій:

• Гіпертимії (манії, єйфорія, морія, депресія) Характерні для БАР. Депресія характерна для депресивного епізоду чи депресивного розладу.
• Гіпотимії (параліч емоцій, апатія, емоційне сплощення, емоційна тупість, емоційна монотонність). Характерні для депресивного епізоду чи депресивного розладу, реактивних депресій.

1. Якісні порушення емоцій: паратимії (амбівалентність, неадекватність емоцій). Характерні для шизофренії.

1. Види порушення емоцій:

1. Порушення сили

• Патологічне посилення (гіпертимія, ейфорія, екстаз, гіпотимія, депресія, тривога, гнівливість)
• Патологічне ослаблення (параліч емоцій, апатія, емоційне сплощення, емоційна тупість)

1. Порушення рухливості емоцій (слабкодухість (нетримання емоцій), лабільність, інертність (застрягання) емоційних переживань, експлозивність)
2. Порушення адекватності (неадекватність, амбівалентність)

1. Хронічний алкоголізм. Патогенез. Фактори ризику виникнення алкоголізму, Клінічні прояви на різних стадіях. Принципи лікування.

Алкоголізм (алкогольна хвороба) — прогредієнтне захворювання, що виникає в разі систематичного вживання спиртних

напоїв і супроводжується психічною та фізичною залежністю

від них. Спостерігаються порушення практично всіх органів і

систем, відбуваються специфічні зміни особистості хворого,

які супроводжуються алкогольними (металкогольними) психозами.

        Патогенез та клінічні прояви на різних стадіях: В патогенезі виділяють по Стрельчуку три стадії:

• Компенсуюча (початкова, неврастенічна, легкого ступеня виразності): психічна залежність від алкоголю у вигляді нав’язливого потягу;

синдром зміненої реактивності – зростання толерантності, згасання захисного блювотного рефлексу;

постінтоксикаційний стан з вираженою відразою та огидою до алкоголю.

• Розгорнута (середнього ступеня виразності, наркоманна): психічна залежність із втратою кількісного контролю, з’являється фізична залежність;

синдром зміненої реактивності – максимальна толерантність;

Абстинентний синдром із соматичними, неврологічними та психопатологічними розладами, що зникають після опохмілення;

початок деградації особистості;

запальні ураження внутрішніх органів і систем

• Кінцева (тяжкого ступеня вираженості, енцефалопатична)

виражена фізична залежність;

значно знижується толерантність;

систематичний характер пияцтва, запої;

Подальша деградація особистості – алкогольне недоумство, нівелювання рис особистості;

тяжкі незворотні атрофічні ураження внутрішніх органів і систем.

Фактори ризику виникнення алкоголізму: алкоголізм в сімейному анамнезі (особливо хворі батьки), асоціальне оточення хворого, особливо в дитячому віці, хронічний стрес, депресивні епізоди та депресивний розлад, підвищена чутливість до алкоголю.

Принципи лікування: 

• Біологічно-орієнтований вплив: дисульфірам (“Антабус”, “Еспераль”), ціанамід (“Колме”);
• Психотерапевтично-орієнтований вплив: сугестивні методи – кодування по методу  О.Р. Довженка, поведінкові методи – адверсивна (умовно-рефлекторна) терапія;
• Соціально-орієнтований вплив: групи взаємодопомоги “Анонімні алкоголіки”, сімейна терапія.

1. Олігофренії. Клініка, профілактика та лікування.

Ступені:

• Легка: IQ 50-69. В дорослому віці зазвичай розвиток відповідає 9-12 рокам. Труднощі під час навчання в школі. Загалом дорослі здатні працювати, підтримувати нормальні соціальні відносини.
• Помірна IQ 35-49. В дорослому віці зазвичай розвиток відповідає 6-9 рокам. Помітна розумова відсталість з дитинства, більшість може навчатись і досягнути певного ступеня незалежності.
• Важка IQ 20-34. В дорослому віці зазвичай розвиток відповідає 3-6 рокам. Дорослі потребують всебічної підтримки.
• Глибока IQ до 20. В дорослому віці зазвичай розвиток відповідає віку до 3х років. Важке обмеження здатності до самообслуговування, комунікабельності, рухливості, гіперсексуальність.

Форми:

• Хвороба Дауна
• Амавротична ідіотія
• Мікроцефалія
• Гідроцефалія
• Кретинізм-мікседема
• Травматична (включаючи родову травму, асфіксію)
• Ензимопатичні (фенілпіровиноградна, галактоземічна, цукроземічна)
• Дизостозична
• Ксеродермічна
• Олігофренія інфекційного походження (післяінфекційно-енцефалічна)

Профілактика:

• Первинна: генетична консультація перед заплідненням; поліпшення медичного обслуговування вагітних та контроль за розвитком плода; поліпшення екологічних та соціальних умов існування, запобігання пери- та постнатальним ушкодженням.
• Вторинною профілактикою недоумства передбачено: поліпшення обстеження новонароджених; своєчасне виявлення розладів, що супроводжують недоумство; раннє їхнє лікування; виявлення дітей з соціальною депривацією та проведення навчання за спеціальними програмами.

Лікування: Патогенетичне лікування не розроблене. Терапія недоумства складається з біологічної та психологічної.

• Біологічна терапія спрямована на компенсацію обмінних порушень. Фармпрепарати призначають з метою стимуляції когнітивних функцій та для лікування супровідних психічних розладів.
• Психотерапія передбачає надання консультацій батькам і членам родини, поведінкову терапію, індивідуальну підтримувальну терапію.

ЗАДАЧА

Хворий, 49 років, знаходився в інфекційному відділенні з приводу гострої вірусної респіраторної інфекції. В час розпалу хвороби, на фоні високої температури тіла, змінилась поведінка: з’явилось збудження, страх, зорові галюцинації ( бачив воду, що тече по стінах, людей у воді, вимагав врятувати їх і намагався врятуватися сам, був дезорієнтований в оточенні, не спав). Збудження було купировано седативними засобами. Після тривалого сну вийшов з психотичного стану, зберіг спогад про перенесений стан. На протязі наступних двох тижнів скаржився на втому, загальну слабкість, швидко виснажувався під час бесіди, критично оцінював перенесене. Поступово ці симптоми зникли.