Класифікація та диференціальна діагностика флегмон та абсцесів. Хірургічні методи їх лікування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківська державна зооветеринарна академія

Самостійна робота
на тему :
«Класифікація та диференціальна діагностика флегмон та абсцесів . Хірургічні методи їх лікування»

Підготовила:

студентка 3 курсу, 12 групи

факультету ветеринарної медицини
кафедра хірургії ім професора І. А. Калашника

Пернатій Анастасія Вадимівна

Абцес

Абсцес - це обмежений запальний процес, що супроводжується скупченням

гнійного ексудату в штучно утвореної порожнини.

 Абсцеси можуть бути як самостійне, так і як вторинне прояв патологічних процесів, флегмони, періоститу, флебіту, карієсу кістки. Абсцес може бути і в результаті метастазу.

 За місцем розташування абсцеси можуть бути поверхневі, глибокі.

Глибокі абсцеси бувають в органах і в глубоколежащих тканинах: печінки, легенів.

Скупчення гною в природних порожнинах називається емпіємою.

Абсцеси, що розкриваються в черевній порожнині, називаються перитонітом, а в грудній- плевритом, в суглоб-гнійним артритом.

 Абсцеси можуть бути:

 1. гарячі (характеризуються гострими місцевими явищами запалення, швидким

формуванням і гострим перебігом; мають мимовільним розкриттям),

2. холодні (виникають в результаті розвитку туберкульозної інфекції, грибків:

актиномікозу, ботриомикоза),

 3. метастатичні (утворюються в органах і тканинах внаслідок перенесення бактерій

потоком крові з первинного запального вогнища (мит, туберкульоз)).

Етіологія. Абсцеси можуть утворюватися внаслідок впровадження гнійної інфекції: стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, синьогнійна, пневмококи і деякі види грибків (актиноміцети).

 Сприятливими факторами можуть бути механічні пошкодження покривів шкіри,

слизових оболонок, фізичні впливи: опіки, обмороження, застуда, протяги.

 А можуть виникати в ранових областях наглухо закритими швами при недостатній

хірургічній обробці і неповному змиканні ранової щілини в глибині, при спалаху

дрімаючої інфекції, (тобто рана зажила, а мікроб залишився) і при зниженій

резистентності організму.

Патогенез. У відповідь на впровадження гнійної інфекції організм відповідає защітно-пристосувальний реакцією, тобто запаленням; (перш за все процес починається з гіперемії, гідратації).

 1 стадія називається серозним просочуванням тканини. У цій стадії спостерігається

розвиток ацидозу, збільшується проникність стінок судин.

 2 стадія-стадія імміграції формених елементів (лейкоцитів) з розширених

кровоносних судин.

 Мікроби розмножуються, виділяють свої продукти життєдіяльності, а організм

відповідає запаленням, відбувається регенерація, або стадія бар'єризації, тобто 3 стадія.

 Якщо організм подолав мікрофлору, то відбувається дозрівання абсцесу,

отже, настала 4 стадія – абсцедування.

 Далі настає 5 стадія-самоочищення. Очищення відбувається розсмоктуванням

ексудату по лімфосистеми або ж проривом гною і за допомогою скорочення м'язів він виливається назовні.

 6 стадія-коли порожнина заростає сполучною тканиною і називається стадією

рубцювання або стадією епітелізації.

Клінічні ознаки. При абсцесі виникає припухлість, при пальпації –флюктуація, спостерігається підвищення місцевої температури, хворобливість, по краях

припухлості формується ущільнення.

 При розтині доброякісного абсцесу гній густий, білуватий, солодкуватокислого запаху. Дно і стінки гнійної порожнини вистелені грануляційної тканиною

рожевого або червоного кольору.

Лікування абсцесу. У початковий період до появи флуктуації застосовують тепло в вигляді лампи солюкс в поєднанні з зігріваючими компресами 2% розчину соди, 60%  розчину спирту з 10-20% іхтіолу або 2% креоліну. Розкривати абсцес за умови