Епiдемiологiчнi i клiнiчнi особливостi опiсторхозу в Украiнi

Доповідь на тему:

«ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ І КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОПІСТОРХОЗУ В УКРАЇНІ»

Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією

Актуальність. Проблема опісторхозу на сьогодні не тільки не втратила свого значення, але набула ще більшої гостроти та залишається актуальною. Серед біогельмінтозів, які є в Україні, опісторхоз є найпоширенішим і виявляється практично в усіх областях України. Опісторхоз - гельмінтоз, що вражає жовчний міхур, печінку і протоки підшлункової залози. Захворювання відрізняється тривалим перебігом, часто може протікати із загостреннями. При хронічному опісторхозі спостерігаються зміни з боку шлунково-кишкового тракту, а також внутрішніх органів, нервової системи. Якщо немає своєчасного лікування, захворювання призводить до виникнення раку печінки і підшлункової залози.

[pic 1][pic 2]

Проблема опісторхозу є соціально значущою для країн Європи, до прикладу в Росії, де інфіковано до 70% населення. В Україні знаходиться другий за величиною в світі ендемічний осередок опісторхозу в басейні Дніпра і його приток (Псел, Сула, Сейм, Ворскла і ін.). Осередки спостерігаються також у басейні і притоках річок Південного Бугу, Сіверського Донця, Дністра. Захворювання реєструється у всіх регіонах країни. Рівень ураженості населення в окремих районах Полтавської та Чернігівської областей коливається в межах 10-15%, у Сумській самий найбільший ‒ 71-82%.

Ключову роль у циркуляції опісторхозу відіграють дикі м’ясоїдні тварини, що мешкають біля води. Встановлено, що зараження норки і видри досягає абсолютних величин. Необхідно відмітити, що у більшості заражених диких тварин у печінці, як правило, виявляли два види опісторхід: O. felineus, P. truncatum.

Зараження дефінітивних хазяїв опісторхідами у природних умовах Сумської області

[pic 3]

Цілком примітним є факт виявлення O. felineus у річкового бобра. Вперше на території Сумської області бобер був зареєстрований в якості нового дефінітивного хазяїна цього паразита. Неординарність цих даних полягає в тому, що бобер вважається виключно рослиноїдною твариною. Як відомо, зараження дефінітивних хазяїв опісторхідами відбувається тільки при поїданні коропових риб, що містять життєздатних метацеркаріїв. Можна зробити припущення, що в певні періоди життя (сезони року) бобри можуть харчуватися рибою. За результатами досліджень на деяких водоймах Сумщини виявлені порівняно високі показники зараження бобрів O. felineus. Так, у системі р. Псел ці показники виявлені на рівні 18,5 %, що вказує на важливу роль бобра в підтриманні циркуляції опісторхід у природних умовах.

Серед інших тварин-хазяїв певну роль у динаміці опісторхозу в природних осередках може відігравати лисиця. За нашими даними, зараженість її опісторхідами в природних умовах невелика (11,1 %). Але екологічне значення лисиці в циркуляції цього паразита необхідно пов’язувати з її відносно високою чисельністю на території Сумської області.

В антропогенних екосистемах (населених пунктах поблизу водойм) провідну роль у циркуляції опісторхозів відіграють домашні тварини і людина. У цих умовах, з урахуванням трофічного ланцюга, серед домашніх тварин опісторхідами частіше заражаються домашні коти. За результати лабораторних досліджень за останні 7 років, в яких представлено дані по зараженню котів (54 особини) у населених пунктах поблизу річок на території Сумської області.

Зараження котів у населених пунктах поблизу водойм

[pic 4]

Досліджені коти постійно харчувалися рибою, виловленою у місцевих водоймах (Ворскла, Сейм, Десна, Псел, Сула). Їх інвазованість опісторхісами коливається від 44 до 95,7 %. Максимальні показники інвазованості котів виявлені на р. Псел і її притоках. Також встановлено, що коти більш інтенсивно заражені псевдамфістомами, ніж опісторхісами і меторхісами. Тому можна вважати, що в умовах Сумської області інвазійний потенціал псевдамфістомоза вищий, ніж у інших опісторхідозів.