Анестезіологічне забезпечення та iнтенсивна терапiя при операцiях на органах черевної порожнини

АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ПРИ ОПЕРАЦІЯХ НА ОРГАНАХ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

Функціональні порушення при захворюваннях і пошкодженнях органів черевної порожнини

До хірургічних втручань на органах черевної порожнини належать операції на шлунку, печінці, жовчному міхурі, підшлунковій залозі, тонкій і товстій кишці.

Під час передопераційного огляду хворих з патологією органів травлення ане- стезіолог звертає увагу на наявність свербежу, жовтяниці, асциту, болю в ділянці печінки, зміни її розмірів, розширення вен передньої черевної стінки (“голова Медузи”), наявність судинних “зірочок” на обличчі, шиї, грудях, пігментації вій та кутів рота, “печінкового” запаху з рота. Визначають стан язика (сухий, обкладений), форму живота, його розміри, участь у диханні, симетричність; під час аускультації, пальпації та перкусії з’ясовують болісність, притуплення перкуторного тону, симптоми подразнення очеревини, наявність перистальтики.

Розвиток функціональних і метаболічних порушень при захворюваннях і ушкодженнях органів черевної порожнини в динаміці, черговість і вираженість їх проявів, внесок у визначення ступеня тяжкості загального стану залежать в основному від виду нозології, швидкості розвитку патологічного процесу, вираженості супутньої патології, стану компенсаторних можливостей хворого. Виражені порушення функції шлунково-кишкового тракту та найбільш швидко розвиваються при гострій патології органів черевної порожнини, що вимагає екстреного оперативного втручання. Так, при гострій кишковій непрохідності провідним фізіологічним механізмом цих порушень є важкі розлади водно-електролітного і кислотно-основного стану, характер і інтенсивність яких у свою чергу залежать не стільки від причини непрохідності, а від її рівня і тривалості до початку проведення лікувальних заходів.

За добу в шлунково-кишковому тракті утворюється понад 8 - 9 л травних секретів, велика частина яких в нормальних умовах реабсорбується, беручи участь у підтримці гомеостазу. Порушення процесів реабсорбції, пасажу кишкового вмісту призводить до втрати великої кількості води, білка, електролітів як назовні (при блювоті), так і в просвіт кишки.

Розвиток гіповолемії, порушення мезентеріального кровопостачання, мікроциркуляції призводять до розвитку метаболічного ацидозу, тканинної ішемії та гіпоксемії. При блювоті втрачається багато іонів калію з розвитком гіпокаліємічну алкалозу, надалі гіпокаліємія веде до розвитку міокардіальної недостатності. Втрата плазмового компонента крові є причиною зниження перфузії печінки і нирок, що може призвести до розвитку і приєднання їх недостатності.

Прогресування патологічного процесу веде до розвитку в застійному кишковому вмісті бактеріальної флори. Активізувавшись, бактерії виділяють ендотоксини, які через пошкоджену слизову оболонку кишки можуть досить легко потрапити в загальний кровообіг.

Важкі захворювання підшлункової залози - гострий панкреатит, панкреонекроз,

що супроводжуються порушенням відтоку панкреатичного соку і екскреції ферментів,

призводять до складних аутокаталітіческім процесам, ферментної аутоагресії.

Прорив у кров і лімфу протеолітичних, ліполітичних ферментів може викликати важкі зміни функцій паренхіматозних органів. Характерний виражений больовий синдром, синдром ендогенної інтоксикації, динамічний парез кишечника на тлі прогресування ферментативного перитоніту.

Важкі порушення гемодинаміки виникають при шлунково-кишкових кровотечах різної етіології. По тяжкості їх поділяють на три ступені:

- Легкий ступінь крововтрати - дефіцит ОЦК до 20% (до 1 л);

- Середній ступінь крововтрати - дефіцит ОЦК досягає 20-30% (до 1,5 л);

-