Каліцивіроз котів, заходи боротьби і профілактики

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Каліцивіроз котів, заходи боротьби і профілактики»

Виконав:

             підпис

Керівник

підпис

Здана на перевірку:

”_____” ____________ 20___ р.

ЗМІСТ

1.        ВСТУП        2

2. Епізоотологічні дані        5

3. Патогенез та клінічний прояв        6

4. Патологоанатомічні зміни        9

5. Діагностика        9

6. Лікування        13

7. Заходи профілактики та боротьби        16

8. Висновок        26

9. Використані джерела        27

10. Додатки        28

1. ВСТУП

Власники кішок прищеплюють кішок набагато рідше, ніж собак, оскільки вважають, що тварина, яка проживає тільки у квартирі, має дуже малий шанс на ураження інфекціями. Саме з цієї причини проблема лікування та профілактики вірусних інфекцій кішок буде актуальна майже у любий час. Майже 90% всіх респіраторних інфекцій у кішок викликають віруси, що відносяться до двох сімейств: ДНК-герпесвіруси і РНК-містять каліцивіруси.

Каліцивірус зустрічається у всьому світі, і зазвичай він виділявся приблизно у 40% випадках респіраторних захворюваннях. Проте з недавніх пір каліцивіроз став виділятися частіше. Це може бути пояснено антигенним різноманіттям, що спостерігається серед культур вірусу каліцівірусної інфекції кішок.

 Каліцивіроз кішок - контагіозна гостропротека хвороба, що супроводжується лихоманкою і ураженням верхніх дихальних шляхів. Збудник - РНК-вірус сімейства Caliciviridae. Встановлено понад 20 серотипів збудника. Незважаючи на серологічну спорідненість між штамами існують значні відмінності в їхній патогенності.

Джерелом збудника інфекції служать хворі тварини та вірусоносії, які виділяють збудник протягом кількох місяців. Вірус передається від хворої тварини за допомогою вірусовмісних назальних, ротових та слізних секретів, фекалій та сечі, контамінованих предметів догляду за хворими тваринами. В організм вірус проникає аліментарно (з кормом та водою) або назальним шляхом та розмножується у слизовій оболонці трахеї та кон'юнктиви.

Довгий час може зберігатися на одежі, волоссі, у приміщенні, що є ще одним фактором передачі від хворої тварини до здорової.

Каліцівіруси кішок зазвичай слабовірулентні, і хвороба нерідко протікає латентно. Однак у поєднанні з іншими агентами бактеріальної, вірусної та мікоплазмозної природи каліцівірусна інфекція може спричинити загибель кішок. У тварин, що перехворіли, на деякий час знижуються продуктивність, екстер'єрні показники, а це має значення на виставках і при розведенні породистих кішок, тому економічні втрати досить високі.

Загалом, вірус є висококонтагіозним і відіграє важливу роль у тих ситуаціях, коли кішок збирають разом, наприклад, для розмноження, харчування або показу на виставці. Слід зазначити, що, по респіраторним захворюванням кішок була проведена відносно мала робота порівняно з іншими видами тварин, і це говорить про те, що відкривається велике поле діяльності для лікарів ветеринарної медицини, тому розгляд питання про профілактику та лікування каліцівірусної інфекції кішок залишається актуальним.[4]

1. Збудник хвороби

Збудники – дрібні РНК-вмісні безоболонкові віруси, що належать до роду Calicivirus родини Caliciviridae. Віруси дрібні (30–40 нм), свою назву отримали завдяки характерним чашоподібним виїмкам (від "calices" (лат.) – "чашка"). Серологічно виділено 4 антигенних штама (більше 20 серотипів), які розповсюджені по всьому світу. Збудник порівняно стійкий до підвищених температур, коливань рН (до 4), ефіру і хлороформу. Окремі штами чутливі до високих рН. У сухому середовищі вірус зберігається 2–3 доби, у вологому – до 10 діб. [11]