Шляхи профілактики та подолання проблеми безпритульності

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………….………..…..……3

Розділ 1. Підходи до визначення поняття «безпритульність».

                     Історичні витоки проблеми ……………………….…………..…..….5

Розділ 2. Стан безпритульності  у  сучасному  українському

                      суспільстві…………………………………………………………..…..10

                      2.1 Бездомність  як  реалія  українського сьогодення…………..10

                    2.2 Проблема дитячої безпритульності у сучасній Україні….....14

Розділ 3. Шляхи    профілактики    та    подолання   проблеми

                 безпритульності………………………………………………………...21

Висновки ……………………………………………………………………………29

Список використаної літератури …………………………………….……..….31

Додатки ……………………………………………………………………………...33

ВСТУП

Розбудова суверенної Української держави, що нині здійснюється на демократичних засадах, супроводжується гострою соціально-економічною кризою, яка породжує властиві для неї негативні явища в різних сферах життя, в тому числі і соціальній та духовній. В умовах трансформації суспільства поширюються негативні тенденції в основних сферах життєдіяльності найбільш суспільно незахищених категорій населення, і, в першу чергу, дітей. Зростає кількість правопорушень скоєних неповнолітніми, значними темпами розповсюджується наркоманія і алкоголізм.

Лібералізація економічних стосунків та відсутність ефективної системи соціальної підтримки населення сприяли розвитку такого соціального явища, як бездомність. В умовах фінансово-економічної кризи проблема «бомжів» набуває особливої актуальності у зв’язку зі зростанням ризику розповсюдження цього соціального явища.

Бездомність – явище, властиве людству протягом його існування. Але особливо широко воно розповсюджується в періоди різких докорінних змін суспільних відносин, соціальних потрясінь і стихійних лих: війн, голоду, повеней, землетрусів, кризових соціальних процесів.

Проблема безпритульності не нова для України, а тому її практичне вирішення вимагає наукового аналізу досвіду подолання безпритульності як власне досвіду нашої історії, так і досвіду європейських країн. Безумовно, що такий комплексний аналіз цього соціального феномену має велике значення як для пошуків практичних рекомендацій щодо вирішення проблеми безпритульності, так і узагальнення тієї нормативно-правової бази, що врегульовує відносини цього типу.

Проблема бездомності в Україні дотепер була предметом уваги лише поодиноких дослідників, зокрема цю проблему досліджували вітчизняні та закордонні автори, серед яких В.А.Ситарів, Г.М.Попович, Н.С.Кантонистова, Е.І.Холостова, І.Д.Звєрєва та ін. Декілька досліджень було проведено неурядовими організаціями – «Народною допомогою» в Києві і Чернівцях, «Оселею» у Львові, «Дорогою додому» в Одесі.

Соціологічний аналіз структурних чинників бездомності є необхідною передумовою для подолання цього явища чи, принаймні, зменшення його масштабів. Окрім пояснення причин бездомності, необхідно також проаналізувати репрезентації цього явища в сучасному українському суспільстві. Те, яким чином ідентифіковано причини бездомності, впливає на ставлення до самих бездомних індивідів, зокрема на шляхи допомоги (якщо бездомність визначено як наслідок зовнішніх, незалежних від волі особистості чинників) чи покарання (якщо бездомного ідентифіковано як девіанта, котрий свідомо порушує суспільні норми і не бажає мати визначеного місця проживання).