Фактори вірулентності стафілококів

Фактори вірулентності стафілококів

План

1. Вступ
2. Хто ж такі стафілококи?
3. Визначення понять патогенності та вілурентності
4. Фактори вірулентності стафілококів
5. Висновки
6. Список використаної літератури

Вступ

Патогенний потенціал багатьох збудників залежить як від властивостей, притаманних конкретному мікроорганізму, так і від стану факторів захисту організму-господаря. В залежності від характеру даних взаємовідносин всі мікроорганізми поділяють на патогенні, умовно-патогенні і не патогенні (за класифікацією Х. Гроса). Патогенні стафілококи мають високий ступінь летальності (загибелі) для клітин крові; умовно-патогенні стафілококи здатні викликати незначний запальний процес у вигляді гіперемії (почервоніння) і інфільтрації (ущільнення); непатогенні, або сапрофіти (мешканці поверхні шкіри і зовнішнього середовища), практично не викликають захворювань. Дана класифікація є умовною, бо патогенні прояви стафілококів залежать не тільки від їх біологічних властивостей, але і від стану організму людини, його стійкості і реактивності.

Стафілококи є одними з основних збудників захворювань людини. Вони викликають різні гнійні захворювання, харчові отруєння, пневмонію та синдром токсичного шоку.

Завдяки наявності у них великої кількості різноманітних факторів вірулентності та патогенності , вони змогли набути стійкості до антибактеріальних препаратів, в тому числі і антибіотиків.

Знання про мікробіологічну будову цих представників, а особливо їх факторів вірулентності є обов’язковим і необхідним та допомагає вчасно виявити збудника, обрати оптимальне лікування, до якого у даних коків ще не виробилась стійкість.

Слайд 4

Хто ж такі стафілококи?

Представники родини Місrососсасеае Staphylocoссасеае, що здатні спричиняти захворювання людей, належать до родів Staphylococcus, Stomatococcus, Micrococcus. Мікрококи і стоматококи входять до складу нормальної мікрофлори слизових оболонок порожнини рота і дихальних шляхів. Інколи в ослабленому організмі вони спричиняють внутрішьолікарняні захворювання (сепсис, бактеріємію) у разі використання забруднених ін'єкційних голок, судинних катетерів. Патогенні бактерії належать до роду Staphylococcus.

Стафілококи мають геометрично правильну кулясту форму клітин 0,5–1,5 мкм у діаметрі, не утворюють спор, деякі види утворюють капсулу, нерухливі, грампозитивні. У мікропрепаратах здебільшого розміщуються безладно або у вигляді грона винограду. Належать до Гр+ м/о.

Слайд 5

Визначення понять патогенності та вірулентності

Патогенність – це видова, генетично обумовлена полідетермінантна ознака, яка визначає потенційну здатність мікроорганізму викликати інфекційний процес у хазяїна.

Вірулентність – це міра патогенності, яка визначає основні властивості патогена.

Слайд 6

Фактори вірулентності стафілококів

Найголовнішими факторами, що визначають вірулентність збудника є мікрокапсула,  компоненти клітинної стінки, ферменти і токсичні субстанції.

Мікрокапсула захищає стафілококів від комплемент-опосередкованого поглинання поліморфноядерними фагоцитами, сприяє адгезії мікроорганізмів і їх розповсюдженню в тканинах. При вирощуванні in vitro вона зазвичай не утворюється.

Компоненти клітинної стінки стимулюють розвиток запальних реакцій: підсилюють синтез ІЛ-1 макрофагами, активують систему комплементу і є потужними хемоатрактантами для нейтрофілів.

Слайд 7

Одним з найбільш патогенних екзотоксинів, що викликає некроз і навіть апоптоз клітин макроорганізму, є альфа-токсин, який продукується у вигляді мономера, а потім накопичується на клітинних поверхнях з формуванням гептамерної пористої структури (мембранного каналу), що сприяє лізису клітин.

До інших властивостей, що часто пов’язані з патогенністю та вірулентністю стафілококів (але не обов’язково є її причиною), є здатність ферментувати манітол, наявність кислої фосфатази, бета-лактамази (пеніцилінази), протеази, гіалуронідази, лізоциму, каталази і ДНКази, а також наявність білка А (в клітинній стінці), який з’єднується з Fc-фрагментом IgG і перешкоджає фагоцитозу і руйнує комплемент. Наявні у золотистих стафілококів ферменти ліпази, що гідролізують жири, дозволяють їм проникати в шкіру та підшкірні тканини шляхом розщеплення присутніх в шкірі жирів. Гіалуронідаза є ферментом, що розщеплює муцин і гідролізує гіалуронову кислоту, яка є у сполучній тканині і, таким чином, сприяє розширенню зони дії стафілококів. Стафілокіназу (фібринолізин) можуть продукувати кілька штамів золотистого стафілокока, цей фермент розщеплює фібрин і сприяє поширенню бактерій з локального вогнища.