Джерела екологічного права

Відпрацювання з Екологічного права

Практичне заняття № 2. Джерела екологічного права

Теоретичні питання для усного ознайомлення:

1. Поняття, загальна характеристика та класифікація джерел екологічного права.

Джерела екологічного права - це документи, законодавчі акти, міжнародні угоди, судова практика, рішення органів державної влади та інші нормативні акти, які регулюють відносини у галузі охорони природи та навколишнього середовища.

Класифікація джерел екологічного права може бути такою:

• національні джерела (закони, постанови, розпорядження, директиви, рішення міністерств, установ і органів державної влади тощо);
• міжнародні джерела (міжнародні угоди, конвенції, протоколи, рішення міжнародних організацій тощо);
• локальні джерела (місцеві нормативні акти, які видаються органами місцевого самоврядування).

Загальна характеристика джерел екологічного права полягає в тому, що вони встановлюють норми та правила поведінки людей у відносинах з навколишнім середовищем. Джерела екологічного права забезпечують захист навколишнього середовища та регулюють використання природних ресурсів, контролюють забруднення довкілля, встановлюють відповідальність за його порушення, а також сприяють створенню сприятливих умов для збереження та охорони природи.

2. Конституція України як джерело екологічного права. 

Конституція України є основним законом держави, який визначає основні принципи державного устрою, прав і свобод громадян, а також встановлює принципи охорони природи та навколишнього середовища.

Конституція України визнає право кожної людини на здорове довкілля, забезпечене раціональним використанням та охороною природних ресурсів (ст. 50). Також Конституція України встановлює зобов'язання держави забезпечувати збереження та раціональне використання природних ресурсів, забезпечувати екологічну безпеку та запобігати негативному впливу на довкілля (ст. 46, 49).

Конституція України є важливим джерелом екологічного права, яке встановлює основні принципи охорони природи та навколишнього середовища, визначає права та обов'язки держави та громадян у цій сфері, а також забезпечує здійснення заходів щодо збереження та охорони природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

3. Закони України в системі джерел екологічного права.

Закони України є одним з основних джерел екологічного права в Україні. Закони розробляються та приймаються Верховною Радою України з метою встановлення правил поведінки у сфері охорони природи та навколишнього середовища, забезпечення раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Закони України у сфері охорони природи та навколишнього середовища можуть бути загальними (що стосуються всіх аспектів охорони довкілля) або спеціальними (наприклад, забруднення повітря, води, ґрунту, токсичні відходи тощо).

До законів, що регулюють сферу охорони природи та навколишнього середовища в Україні належать: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" - цей закон визначає правові та економічні засади охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів та запобігання негативному впливу на довкілля; Закон України "Про відходи" - цей закон визначає правові засади організації виробництва та споживання, управління та регулювання у сфері утворення, перевезення, зберігання, використання, обробки, утилізації, переробки відходів та інших матеріалів; Закон України "Про охорону атмосферного повітря" - цей закон визначає правові та економічні засади охорони атмосферного повітря.

4. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права.

Підзаконні нормативно-правові акти є одним з основних джерел екологічного права в Україні. Ці акти розробляються та приймаються урядом, міністерствами та іншими відомствами з метою реалізації положень законів та забезпечення ефективної охорони довкілля.

Підзаконні нормативно-правові акти у сфері охорони природи та навколишнього середовища можуть бути розпорядженнями Кабінету Міністрів, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.