Гарантії екологічних прав: проблеми наукової та нормативно-правової диференціації

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

“Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”

Навчально-науковий Юридичний інститут

Кафедра трудового, екологічного та аграрного права

Реферат з навчальної дисципліни

Конституційно-правові засади охорони довкілля та використання природних ресурсів

на тему:

«Гарантії екологічних прав: проблеми наукової та нормативно-правової диференціації»

Виконав

студента групи

Науковий керівник:

Викладач

Івано-Франківськ

2020 р.

План

1. Вступ        3

2. Гарантії екологічних прав: проблеми наукової та нормативно-правової диференціації        3

3. Висновок        10

Список використаної літератури:        11

Вступ

На сучасному етапі розвитку суспільних відносин в Україні у контексті глобалізаційних та євроінтеграційних процесів екологічний правопорядок значною мірою залежить від рівня забезпечення екологічних прав. По суті, забезпечення екологічних прав, як і будь-яких прав, представляє собою певні механізми (інструменти), спрямовані на їх здійснення у повному обсязі та всебічну реалізацію. У теорії екологічного права забезпечення екологічних прав здійснюється через призму конкретних юридичних гарантій як сукупності об’єктивних і суб’єктивних факторів, які спрямовані на фактичну реалізацію прав людини, на усунення причин і перешкод їх обмеження, ненадійного здійснення і захист від порушення. Тобто, це певні механізми, які допомагають здійснити відповідні права. Без гарантії права стають ілюзорними і не мають ніякої цінності ні для особи, ні для суспільства.

1. Гарантії екологічних прав: проблеми наукової та нормативно-правової диференціації

У теорії держави і права гарантії екологічних прав за своєю юридичною природою є різновидом гарантій прав та свобод людини і громадянина. Тому, загальні підходи, які лежать в основі класифікації гарантій прав в цілому, на наше переконання, можна заст’осувати і до гарантій екологічних прав. Так, О.Ф. Скакун усі гарантії прав і свобод людини та громадянина поділяє на міжнародні та внутрішньодержавні (національні) [4, с. 76].

Водночас, національні гарантії прав поділяються на загальні (економічні, соціальні, політичні, ідеологічні) та власне юридичні (конституційні, галузеві, гарантії реалізації, гарантії охорони, гарантії захисту) [4, с. 76-77], а міжнародні – на загальнолюдські (всесвітні) та регіонально-континентальні [4, с. 78]. Слід відмітити, що дана концепція диференціації гарантій прав сприймається та підтримується переважною частиною науковців у сфері теорії держави та права. Для того, щоб здійснити всебічну класифікацію гарантій екологічних прав, спершу вважаємо за необхідне проаналізувати чинне екологічне законодавство на предмет закріплення даних гарантій. Гарантії екологічних прав визначені у ст. 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [5]. Так, до гарантій екологічних прав належать:

 а) проведення широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

 б) обов’язок центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання  шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об’єктів економіки;

 в) участь громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;