Сенс життя

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЩО ТАКЕ СЕНС ЖИТТЯ?

2. КОНЦЕПЦІЇ «ВІЧНОГО ЖИТТЯ» ЛЮДИНИ

3. РЕАЛІЗАЦІЯ СЕНСУ ЖИТТЯ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Проблема сенсу людського життя носить філософський і релігійний характер і може бути віднесена до числа основних проблем духовної культури. Сенс життя хвилювала людей з давніх-давен, але не вирішена і до сьогодні. Сенс життя люди бачать у різному:  служіння іншим людям, народу, ідеям та ідеалам, але може бути власний добробут, добробут родини, релігійні уявлення, творчий чи науковий потенціал. На мою думку , важливо розуміти, що сенс людського життя  не може зводитися тільки щоб получать задоволення від тих чи інших потреб. Ще відомий грецький філософ Сократ зазначав, що людина живе не для того, щоб їсти, пити, одягатися, а навпаки – вона їсть, п’э тощо , щоб жити. Людина сама визначає своє призначення  й сенс життя. Пошук мети життя має у своїй основі думку про цінності людського життя. Причому цінності не тільки самої людини, але й суспільства, та інших людей. Уява про сенс життя у кожної людини своя. Питання про сенс життя людини – це ключова світоглядна проблема. В сучасну епоху проблема пошуку сенсу життя набуває особливої гостроти. В умовах глобальної переоцінки усіх цінностей, ломкі традицій, дедалі виразніше виявляється нестійкість і хиткість людського буття.

1. ЩО ТАКЕ СЕНС ЖИТТЯ?

Чи має життя сенс? Якщо так, то який саме? У чому безглуздий процес природного народження, розквіту, визрівання, зів'янення та смерті людини, як будь-якого іншого організму? Це постійні, чи так звані буттєві питання. Точніше, єдине питання: «У чому сенс життя?» хвилює та гризе у глибині душі кожну людину. Людина може на тривалий період забути про нього, поринути у побутові, повсякденні проблеми, але життя влаштовано так, щоб зовсім знехтувати, проігнорувати це питання не може навіть найбільш байдужа та духовно спляча людина. Під сенсом життя ми розуміємо усвідомлення індивідом основного змісту свого життя діяльності, як минулої так і теперішньої, котра визначає його місце й значення в житті суспільства, надає людині впевненість у тім, що його індивідуальне життя потрібне і йому самому, і навколишньому суспільству. Сенс життя зумовлює провідні ціннісні орієнтації і стратегічні цілі як граничні підвалини вибору способу життя. Розуміння сенсу життя припускає існування стійких планів і програм на майбутнє, які, незважаючи на всі можливі тимчасові труднощі, неухильно будуть вести людину вперед. Для досягнення стратегічних та миттєвих цілей на шляху здійснення життєвого завдання від кожної людини потрібне, як вміння знайти й намітити цю мету, витримка, непохитна воля, доброта, любов, готовність боротися з перешкодами.

В історії соціально – філософської думки залежно від того, які цілі ставить перед собою людина, виділялися дві різних установки в знаходженні індивідом сенсу життя – «бути» або «мати». Установка «мати» іде своїм корінням в давню давнину людства, де була необхідною умовою виживання людського роду. Але установка «мати» не повинна стати самоціллю володіння деякими речами, об’єктами, предметами. Як відомо, перевага даної установки приводить  до бажання безмірного збагачення, та стирає всі кращі людські якості. Установка «бути» означає реалізацію більш високої програми, що відповідає духовним потребам людини. При здійсненні установки «бути» людина розкривається як необхідна, корисна соціальному світу.

У різних людей різне розуміння сенсу життя: одні надихають на подвиги, допомагають переборювати життєві труднощі, інші принижують і перетворюють людину  в соціальну істоту. Сучасне життя містить у собі потенціал різного вибору. Різні люди по – різному поводяться  у подібних соціальних умовах, проявляючи здатність, або не здатність, своєї особистої автономії, незалежності. Активна вольова людина здатна перебороти навіть несприятливий для неї збіг обставин, слабка людина навіть у відносно пристойних умовах знаходить підстави для нарікань на долю.