Людина у світі історії та культури

Практична 10. Людина у світі історії та культури (2 год)

1. Суттєві ознаки культури.
2. Культура і цивілізація.
3. Національна та загальнолюдська культура.
4. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.

Питання 1. Суттєві ознаки культури.

Культура, в якій ми живемо, з перших років нашого життя починає визначати нашу психологію і поведінку. Це відбувається завдяки впливу на людину різноманітних компонентів культури: мови, традицій, мистецтва, побуту, моралі. Таке розмаїття свідчить про складність і глибину поняття культури.

Термін „культура” в перекладі з латини означає „обробка”. У Стародавньому Римі це поняття застосовувалося в сільському господарстві для позначення агрономічних методів. Отже, вже в античні часи культура почала розглядатися як сфера свідомої діяльності людини, яка спрямована на перетворення, на противагу змінам природного характеру.

У нашій повсякденній свідомості культура виступає як узагальнюючий образ, що поєднує мистецтво, літературу, релігію, науку, освіту та ін. Філософія використовує поняття культури, що розкриває сутність буття людини як реалізацію її творчості й волі. Саме культура відрізняє людину від інших істот, тому вона постає специфічно людською реальністю. Її можна визначити як міру людського в людині.

Культура є реалізацією людської творчості й волі. Звідси виникає величезне розмаїття форм культурного розвитку. Водночас зміст культури є закріпленим у тих символічних формах, які кожне покоління отримує у спадок від попередніх. Надіндивідуальна логіка культури не залежить від бажання окремої людини; справедливо буде сказати, що й культура творить людину. Проте варто враховувати, що сама культура є продуктом людської творчості: через неї людина відкриває, змінює світ і саму себе. Людина є творцем, і через це – творінням культури.

15.12.2025

Поняття культури позначає універсальне відношення людини до світу, через яке людина створює світ і саму себе. Вивчаючи історію різних культур світу, ми відкриваємо для себе інші людські світи, в яких люди й жили, і усвідомлювали себе інакше, ніж ми. Кожна культура є способом творчої самореалізації людини. Тому осягнення інших культур збагачує нас не тільки новим знанням, але й досвідом культуротворення.

У філософії і культурології склалися діяльнісний і ціннісний підходи до сутності культури. Перший із них визначає культуру як все, що створене людиною, своєрідну „другу природу”. Проте такий підхід характеризує культуру як сферу, що існує ззовні людини, не розкриваючи її зв’язків як з внутрішнім світом особистості, так і з суспільством. У рамках другого підходу культура характеризується як сукупність створених людиною цінностей – як матеріальних, так і духовних, вбачає у ній певний аспект діяльності суспільства. Але за такого підходу поза увагою залишається процес культуротворення, динаміка культурного життя. Отже, кожен з цих підходів відображає важливі риси розвитку культури, проте не вичерпує її змісту.

У загальному плані культура може бути визначена як система надбіологічних програм людської життєдіяльності, що історично розвиваються і забезпечують відтворення і зміни в суспільному житті, в його головних проявах. Формою цих програм є знання, норми, навички, ідеали, гіпотези, вірування, цілі, ціннісні орієнтири людства. Культура зберігає досвід і водночас створює нові змісти, які реалізуються в різних формах людської діяльності. Чільне місце серед них посідає творчість.

Зміст культурних програм не завжди усвідомлюється людиною, і далеко не всякий смисл культури може бути виражений раціонально. Але всі вони можуть стати загальнозначущими, поєднуючи людей і виступаючи основою їхніх думок та почуттів. Саме такі смисли творять культуру. Людина наділяє ними весь світ, який постає для неї у своїй універсальній значущості. Отже, все у світі може виступати для людини як „своє” і як „чуже”. Культура є тим універсальним способом, завдяки якому людина визначає світ як „свій”, відділяючи його від „чужого”.