Співіснування Людини відповідальної та Людини економічної у сучасному світі

Есе на тему: «Людина відповідальна» та «Людина економічна» - чи можливе співіснування цих понять у сучасному світі?

З давніх давен великі діячі науки та мудрі філософи намагались охарактеризувати, що ж насправді являє собою людина. Всі трактування сутності людини знайшли своє відображення в наступних концепціях .Теоцентризм пояснює людину як плід божественного створення. Людина, на їх думку має безсмертну душу від Бога та тлінне тіло від природи. Антропоцентризм стверджує , що людина головна цінність світу  та ціль світобудови. Природоцентристи підкреслюють біологічне походження людини та її схожість до тваринного світу. Однак, вчені соціоцентричного напрямку навпаки , перш за все стверджують, що людина, це істота соціальна. Згідно даного концептуального напрямку свідомість людини та її духовна сутність розкриваються повчим чином тільки в процесі соціалізації.

На мою думку найближче до визначення людської природи підійшов саме Аристотель. Людину він розглядає як "політичну тварину", вершину світової ієрархії. Вона, з одного боку, внутрішньо пов'язана з природою, а з другого - протистоїть їй, оскільки у неї є душа - причина і початок людського тіла. Отже, Аристотель виділяє в людині як природне – інстинкти, потяги та Его, так і духовне – моральність, доброта, турбота про ближнього тощо.

В наш час дуалізм людини проявляється в частому протистоянні моральних та соціальних норм економічним принципам. З одного боку, нас з дитинства навчають проявам доброти, взаємодопомоги,чесності, відповідальності толерантності та ввічливості. Однак, з іншого боку, ми зростаємо в достатньо жорстокому світі, в умовах високої конкуренції. В даному світі, для досягнення успіху, найчастіше потрібно слідувати своїй, так званій «економічній сутності» - робити вибір, в першу чергу, керуючись тим, наскільки він вигідний, досягати бажаного, за рахунок обману, боротись з суперниками тощо. Перед тим, як висловити свою думку стосовно того, можливе співіснування «Людини відповідальною» та «Людини економічної» у сучасному світі, пропоную більш детально зупинитись на розгляді даних двох понять.

Моральна відповідальність – це категорія етики, яка характеризує особистість з точки зору дотримання нею моральних норм та законів, які існують у суспільстві; активної участі особистості у діяльності соціальних груп, як у власне моральному розвитку, так і в покращенні відносин у суспільстві. На мою думку, «Людина відповідальна» - це людина, яка, перш за все, керується голосом власної совісті та моральним обов’язком. Якщо від її вибору чи рішення буде залежати  життя інших, то така людина ніколи не зробить  щось їм на зло тільки через власні інтереси , симпатію чи антипатію до них. В різних життєвих ситуаціях дана людина перш за все моральними настановами. При цьому вона буде керуватись даними принципами з усіма оточуючими,а не тільки з тими, з ким вважає за потрібне.Така людина схильна ризикувати заради власних переконань, виявляти свою індивідуальність та силу волі. Ці риси будуть проявлятись не тільки в особистому житті, а й в професійній самореалізації. Вона не буде приховувати обман, підступ прояви несправедливого ставлення або приниження інших, навіть якщо щось з даного переліку несе для неї певну вигоду. В стосунках з іншими людьми дана особа буде дотримуватись принципу «Чини з іншими тільки так, як хочеш, щоб чинили з тобою». Від такої людини не варто очікувати так званих «ножів в спину», пліток та підлості. По відношенню до інших вона намагатиметься завжди вчиняти справедливо, порядно та доброзичливо. Наприклад, якщо лікар, що працює на підприємстві, є «людиною відповідальною» і він  помітив, що багато робітників останнім часом хворіє та вони звинувачують в цьому несправну вентиляцію, то він повідомить про це спочатку керівників підприємства, а потім, в разі їхньої бездіяльності, уповноважений орган державного значення. При цьому жодні матеріальні винагороди або ж ризик звільнення не відвернуть його від даних дій. Соціально та морально відповідальний секретар, на буде передавати хабарів начальнику від «вдячних» відвідувачів, а відповідальний керівник не буде покривати постійні вимушені неоплачувані переробітки його підлеглих.