Концептуальні засади давньоіндійської культури та філософії

Концептуальні засади давньоіндійської культури та філософії.

   Зародження давньоіндійської філософії сягає глибини віків (приблизно 2-2,5 тис. років до нашої ери).  У ІІ тис. до нашої ери на території сучасної Індії сформувлися дрібні протодержави. Особливістю довньоіднійського суспільства цього періоду була кастовість. Панівна каста - жреці (брахмани), підпорядковували собі всі інші прошарки суспільства. Пальму першості у релігійних питаннях тримав брахманізм.

У середині І тис. до нашої ери державному устрої відбулися потрясіння. Почали активно прогресувати ремесла і торгівля, розвивалися міста, дрібні державні утворення розрослися у великі, організовані держави. Домінуюче становище в суспільстві зайняли кшатрії (військо), які підняли свою значущість у суспільстві через ведення воєн. Все це зумовило зміни й у світоглядній сфері: брахманізм поступився місцем  джайнізму і буддизму. Ці релігійні течії були простішими, а, отже, зрозумілішими простим людям. Одночасно зі змінами суспільного устрою і світоглядних позицій формуються основні школи індійської філософії. Її виникненню передує криза міфології. У зв'язку з тим, що суспільство прогресувало, міфологія не задовольняла всіх його запитів. Проте поступовий перехід до розвинутого класового соціуму зумовив те, що більшість філософських шкіл зберегла міфологічні засади і активно їх розвинула.

    Теоретичною основою будь-якої індійської релігії є Веди, Брахмани та Упанішади. Веди - прозові і віршовані молитви, заклинання, гімни; Брахмани - коментарі до текстів Вед; Упанішади - релігійно-філософські трактати. Закладені у цих працях міфологічно-релігійні принципи були коротко викладені у Сутрах. Це своєрідний посібник для повсякденного життя, коротке пояснення до законодавства, прав та свобод, ритуалу пожертв, домашнього побуту і громадських обов'язків.

   Брахманізм, буддизм та індуїзм, які переросли в потужні релігійні течії, також засновані на принципах ведизму. Брахманізм пропагує владу одного Бога - Брахми і вищість релігійного закону над світським. Пізніше, на його основі виник індуїзм. Проте його ідеї базуються на багатобожжі, системності і співіснуванні багатьох релігійно-філософських течій. Буддизм, хоча і має ознаки релігії (храми, молитви, чернецтво) не вірить у Бога-Творця, тому часто підпадає під визначення  "атеїстичної" релігії.

   Серед багатьох напрямів індійської філософської думки чітко виділяються два  типи: ортодоксальні, класичні (даршан) і неортодоксальні або некласичні (настіка).

   Даршан представляють такі школи як міманса, йога, санкх'я, веданта, вайшешика, н'яя, чарвака-локаята. Вони є не тотожними, проте об'єднує їх  ставлення до Вед. Ті даршани, які визнають авторитет Вед називаються астіка. Серед них йога, санкх'я, міманса, веданта, вайшешика, н'яя. Відповідно, настіка - ті даршани, які цей авторитет відкидають (наприклад, чарвака-локаята), але суть вчення базується саме на них.

   Філософські ідеї школи йога засновані на вивченні питання про відношення душі і тіла, духовного і тілесного. Йога визначає сутність людського життя у безперервному самовдосконаленні душі і тіла шляхом самозаглиблення, що реалізується через безпосереднє переживання викликів і проблем.

   Світогляд санкх'ї будується на уявленні, що в світі існують два самостійних начала: пракріті (першопричина) і пуруша ("Я", свідомість). Ідеологи санкх'я вважають, що виникнення Всесвіту відбулося завдяки взаємовпливу пуруші та пракріті. Ця філософська школа оперує своєю системою категорій, які є началом і умовою існування (наприклад, зір, слух, смак, розум, душа, дух).