Антична філософія

Антична філософія - це період розвитку філософії в Давній Греції та Римі від 6 ст. до н.е. до 6 ст. н.е. Цей період поділяється на три епохи: пресократики, класична епоха та геленістична епоха. Антична філософія розвивалася в контексті грецької культури та міфології, а її основні представники були сильно вплинуті традицією містерій та філософської традиції Індії та Персії.

Пресократики були першими філософами, які стали досліджувати природу світу і питання про походження речей. Вони висували різні теорії про те, що є основою всього існуючого, наприклад, Талес говорив, що основою є вода, Анаксімен називав її повітрям, а Емпедокл плам'ям.

Класична епоха античної філософії характеризувалася розвитком моралі та етики. Тут з'явилися такі філософи, як Сократ, Платон та Аристотель. Сократ був відомий своїми діалогами, де він ставив запитання і приводив своїх слухачів до висновку про правильність своїх власних переконань. Платон заснував Академію в Афінах, де він навчав філософії та писав свої діалоги, в яких обговорювалися питання про душу, ідеї та політику. Аристотель, у свою чергу, створив школу Ліцею та розробив теорію про природу речей, логіку та етику.

Геленістична епоха характеризувалася розвитком широкої культурної та соціальної

1. Космоцентричний характер давньогрецької філософії як способу повсякденного переживання гармонійності світу.

Космоцентричний характер давньогрецької філософії відображався в її способі повсякденного переживання гармонійності світу. Для давньогрецьких філософів, світ був впорядкований і гармонійний, і їхні філософські роздуми зосереджувалися на розумінні природи світу і його взаємозв'язку з людським життям.

Наприклад, для пресократиків, які були першими філософами в Давній Греції, світ вважався космосом - добре впорядкованим і гармонійним усвідомленим простором. Вони вважали, що всі речі мають своє походження і призначення, і що це призначення сприяє гармонійному функціонуванню всього світу. Такий погляд був характерним для філософів, які досліджували природу, таких як Талес, Анаксімен і Геракліт.

У класичну епоху філософії, Сократ, Платон і Аристотель також вірили у гармонійний порядок всього світу. Вони вважали, що взаємозв'язок між природою та людиною є основою гармонії світу, і що люди повинні жити відповідно до цього порядку, щоб досягти щастя та благополуччя.

Отже, космоцентричний характер давньогрецької філософії був способом розуміння гармонійності світу та його взаємозв'язку з людським життям, що відображалося у їхніх філософських поглядах та повсякденному житті.

2. Досократична філософська традиція: поняття про архе. Іонійська, піфагорейська, елейська, атомістична та софістична філософські системи

Досократична філософська традиція була першою філософською традицією в Давній Греції, яка охоплювала період з VII ст. до н.е. до середини V ст. до н.е. Ця традиція була названа на честь філософа Сократа, який був наступником досократиків і дав поштовх до розвитку платонівської та аристотелівської філософських традицій.

Одним з ключових понять досократичної філософської традиції було поняття "архе", яке означає початок, основу або первісний елемент всього, що існує. Різні досократики намагалися знайти цей первісний елемент, який би пояснив всі речі в природі.

Іонійська школа була однією з найраніших досократичних філософських шкіл. Представники цієї школи, такі як Талес, Анаксімен і Анаксімандр, вважали, що первісний елемент всього - це вода, повітря або необмежений простір. Їхній підхід був науковим та спрямованим на розуміння природи світу.

Піфагорейська школа, заснована Піфагором, вважала, що первісний елемент - це числа, які утворюють гармонію в природі. Ця школа дотримувалася ідеї, що природа може бути описана математично.

Елейська школа, заснована Ксенофаном, Пармедідом і Зеноном, вважала, що первісний елемент - це Безмежність, або абсолютний ніщо, який перебуває за межами нашого досвіду. Ця школа зосереджувалася на абстрактних роздумах про природу та ре